Якщо розумієш свою недосконалість і недовершеність – це великий крок уперед. Дорослий – той, хто встигає й уміє. В нього вистачає сил радіти життю, як це робить дитина, але з оглядом на смерть.

Запитання "ви віруюча людина?" ставить мене в глухий кут. Є речі, до яких не можна торкатися словами.

Бувають ситуації, коли людина усвідомлює, що зустрічається з собою наче вперше. "І це я? Чому це – я? Хто я такий і що зі мною?"

Обманюю часто. Життя передбачає неправду або неповну правду. Наприклад, щоб прикрасити світ. Це необхідно. Найгірше – обман, щоб використати іншу людину. Так я не брехав ніколи.

У дитинстві мав власну молитву. На зразок короткого мотиваційного тексту. Закінчувався словами: "Світ химерний, прекрасний і загадковий". Тоді я повністю це відчував і переживав. Тепер – набагато рідше.

Якби пускав усіх студентів до себе всередину – напевно, збожеволів би.

Остерігаюся людей, які брешуть чи плетуть інтриги для задоволення і з інтересу. Такі не мають жалю.

У мене професійна деформація. Постійно шукаю різні точки зору. Аналітичний підхід у тузі за метафізикою.

Українці – це політична нація, яка ще не постала. Нам треба себе усвідомити. Тип малороса-хохла – найбільший зрадник.

У дитинстві в сім'ї розмовляв українською, в школі – російською. Говорити українською з однолітками було небезпечно. Могли назвати биком.

Відкритість кордонів сприяє дорослішанню. Корисно бачити, як європейці себе цінують. Італієць чи поляк може бути жебраком, але він шанує себе. Ми ж звикли до самоприниження.

Об довіру можна порізатися. Але без неї життя стає подібним на тарганячі перегони.

Ображатися можу роками. Коли помер батько, вчителька української мови зробила мені зауваження: "Ще батько в труні не охолонув, а ти вже розмовляєш на уроці". Перестав ходити на її заняття.

Університет повинен бути територією свободи – опозиційним, вільним, відкритим, критичним, раціональним.

 

Викладання наповнює моє життя сенсом. Якби не думав про виживання, то працював би й безоплатно. Мислення та комунікація – потужний смисл і мотив жити.

Іноді студенти філософствують краще за мене. Вони не обмежені концептуальними рамками, вільніші. Знати все неможливо. Але вільно мислити, "впасти" в мислення – ось із цього починається філософія.

Намагаюся вивести співрозмовника чи аудиторію зі стану комфорту, навіть шокувати, якщо не спрацьовують інші комунікативні техніки чи стратегії. Раніше дозволяв собі викличне ставлення до студентів. Так вони починали ставитися до мене уважніше.

Підла людина – яка живиться стражданнями інших. Люди, які думають, що говорять прямо, іноді можуть завдати багато шкоди. Свята простота – це не тільки щирість. Це може бути й глупство. Щирі люди ставляться до інших так само, як до себе.

Подвиг – це коли стрибаєте вище голови. Наприклад, пити, а потім припинити. Або перестати вживати наркотики. Спробувати побути розумним, коли хочеться бути дурним і все руйнувати.

Похресниця подарувала іграшковий літачок із кіндер-сюрприза. Я напхав у нього кардіостимуляторів. Якщо випити 10 пігулок, можна померти. Майже 10 років він стояв у мене на книжковій полиці. Дивився туди час від часу і знав, що маю вибір.

Періодично намагаюся вирватися з маски постійного ментора. Я – вчитель, співрозмовник. Але інколи це колосально дратує.

Поганий настрій? Це привід порадіти, що він колись зміниться.

Довгий час пиячив. Це був експеримент. Спроба втечі від себе. У певний момент усвідомив, що алкоголь мене руйнує. Злякався.

Людина отримує все, що хоче. Абсолютно все. Але розплачуватися треба собою.

У нас із дружиною не було шаленого тваринного потягу. Вона була й досі залишається близькою та цікавою.

Дітей не маємо. Намагалися багато разів щось із цим робити – марно. Можливо, зараз би нам допомогла медицина. Думаю, це така гра долі.

Не знаю, який із мене батько. Точно був би іншою особистістю.

Жінки – принципово інші. Значно мудріші. Поряд із жінкою чоловік почувається дитиною. Зневага й насильство до жінок з'являються через острах. Їх бояться. У чоловіків усе простіше.

У нашому суспільстві важко досягти балансу в гендерних стосунках – або маскулінізм, або фемінізм. Або мізогінія, або мізоандрія. І сексизму вистачає з обох сторін.

Шкодую про речі, які міг зробити, але так і не зробив. Бачив покійного Патріарха Димитрія (1915–2000 роки; був Патріархом Київським і всієї України Української автокефальної православної церкви з 1993-го. – Країна), але так і не поговорив із ним. Не поїхав на Майдан. Це така звичка – не діяти, а дивитися.

Якщо ми самотні, гроші не допоможуть. Поможуть алкоголь чи наркотики. Але це вже шлях в один бік.

×