Напруга в країні стрімко зростає. Президент, СБУ, МВС вдають, що не помічають

МИ ЗАХОДИМО НА НОВЕ КОЛО ПРОТИСТОЯННЯ З РОСІЄЮ

Україну штовхають до громадянського протистояння. Останнім часом пришвидшилися загрозливі процеси і з'явилися інші подразники. У повітрі витає напруга.

2014-го Росії не вдалося замаскувати свою збройну агресію під громадянську війну в Україні. Хоч і досі кремлівські пропагандисти, а навіть деякі західні й українські політики та журналісти вживають словосполучення "конфлікт на Донбасі", та все ж існує міжнародний консенсус щодо визнання факту війни Росії проти України. Загальновизнаними є російське вторгнення та окупація частини української території.

 

У попередні роки постійно робилися спроби хитнути ситуацію. Наші спецслужби періодично виявляли "радикалів" і відвертих ватників, які то здійснювали демонстративні антисемітські заходи, то вчиняли напади на польські чи угорські дип­установи або культурні центри. Хтось навіть безуспішно планував розстріл Верховної Ради та захоплення інших адміністративних будівель. Майже в усіх таких випадках було доведено зв'язки затриманих із Росією. Такі випадки хоч і викликали тривогу, однак із самого початку видавалися зрежисованими і не тягли на привід для масових заворушень. Схоже, що зараз Кремль готується до масштабної дестабілізації України зсередини. Порівняно з минулими роками для цього сформувалися сприятливіші умови.

Тактика російської гібридної агресії базується на використанні слабких місць і внутрішніх протиріч, які існують у будь-якій демократичній країні. У Великій Британії російські спецслужби підключилися до розкручування кампанії Brexit, яка створила колосальні проблеми для Європи і самих британців. У всіх європейських країнах Кремль підігріває конфронтацію місцевого населення з біженцями, підтримує політичні сили, які закликають до руйнування НАТО та Європейського Союзу. У США росіяни причетні до загострення суспільної дискусії між ліволібералами та консерваторами. А в Україні правлячий режим сам дарує Кремлю сприятливі обставини, демонструючи повну некомпетентність, неадекватність та малоросійство.

Зеленський вирішив почати президентство з поступок Путіну. Це викликало спротив громадянського суспільства. Періодично відбуваються акції протесту. Соціологічні дослідження показують, що українці хочуть миру, але не ціною політичних поступок перед агресором і його маріонетками. Попри це президент продовжує реалізовувати наївний план "ста рукостискань із Путіним", який нібито має призвести до припинення війни.

Політика команди Зеленського спрямована на ревізію важливих досягнень України за попередні роки в гуманітарній сфері та секторі національної безпеки. За нинішнього президента ми вже отримали конфліктні ситуації з кількома стратегічними партнерами – США, Грузією, а тепер ще й Канадою.

В Україну повертаються кадри Януковича, які поновлюють контроль над Генпрокуратурою, Державним бюро розслідувань і судами. Його поплічників призначають на високі державні посади.

Тим часом розкручується маховик репресій проти опозиційних політиків, учасників російсько-­української війни, волонтерів та активістів-патріотів. На їхню адресу лунають публічні погрози політичних переслідувань, проти багатьох тривають сумнівні судові процеси. Існує загроза перегляду офіційної позиції держави щодо Революції гідності.

Журналісти-розслідувачі не раз повідомляли про приховування статків самим президентом і його оточенням. Олігархи фамільярно хизуються дружніми стосунками із Зеленським, а рідного брата керівника Офісу президента Андрія Єрмака підозрюють у торгівлі високими державними посадами. Володимир Зеленський давно втратив контроль над власною фракцією в парламенті, яка періодично провалює важливі законопроєкти чи відмовляється затверджувати програму уряду.

З усім цим "багажем" команда Зеленського стоїть перед нечуваними викликами пандемії Covid-19 та її соціально-економічними наслідками, реальні масштаби яких побачимо лише згодом. Економічне просідання розпочалося ще восени 2019 року за попереднього прем'єра Олексія Гончарука. Але епідемія коронавірусу і карантин ускладнили ситуацію. Природа підкидає додаткові сюрпризи у вигляді паводків і можливого неврожаю в багатьох регіонах України.

 

На цьому тлі президент мав би пригальмувати сумнівні ініціативи, якими він уже налаштував проти себе патріотичну більшість суспільства. Але Зеленський не збирається тиснути на гальма. Чуємо то про ймовірне скасування люстрації, перегляд закону про державну мову чи чергове призначення на посаду одіозної особи.

За рік ситуація в Україні стала сприятливішою для росіян. Вони точно спробують нею скористатися.

Телехолдинг Медведчука цілеспрямовано дискредитує Зеленського і владну ­команду. Партія "Слуга народу" стрімко втрачає електорат на півдні та сході України. Цей виборець переорієнтовується на Медведчука і Шарія. Упродовж останніх тижнів їхні партії провели кілька заходів, під час яких презентували силове крило тітушок.

Прихильники "блогера" Шарія влаштували мітинг під Офісом президента. Усі ці події супроводжуються коментарями прокремлівських політиків, "журналістів" та "активістів", що вони вийшли на вулиці дати бій "нацистам". Фактично оголошено про створення Антимайдану 2.0. Промосковські спікери прямим текстом заговорили про початок масштабного громадянського протистояння. Анонсують насильство й сутички всередині України.

Президент, СБУ і МВС вдають, що цього не помічають. Напруга стрімко зростає.

Інспірування внутрішнього конфлікту в Україні на тлі неспроможності влади спочатку дасть можливість проросійським силам на виборах взяти під контроль місцеві ради у південно-східних регіонах. Вони стануть продукувати антидержавницькі рішення і саботуватимуть центральні органи влади. Провокації та сутички антимайданівців і патріотів створюватимуть тло для суспільної напруги. Президент і його оточення перетворюватимуться на статистів. Восени складуться ідеальні обставини для прямого втручання Росії, якими вона може розпорядитися в будь-який спосіб.

Заходимо на нове коло. Не маю жодних сумнівів, що українці впораються з викликом і цього разу. 2014 року Україна встояла лише завдяки бажанню нації боротися за свободу. Українці залишаються відданими ідеалам незалежності й західного курсу країни. Щоб нам не довелося знову повторити цей ганебний цикл тривалістю в майже 10 років, ми не можемо припускатися помилок, допущених після 2014-го. Відсіч збройній агресії Росії вимагала не договорняків, а значно жорсткішої боротьби з п'ятою колоною всередині України.

×