Щоб стати суперзіркою, не обов'язково бути розумним, освіченим, глибоким. Але треба мати талант. Те, що вирізняє.
Лікарі розпусніші, ніж рокери. І бухають більше. П'є та вживає наркотики переважно старше покоління рокерів. Тепер такий спосіб життя не в тренді.
Якісь дівчата вкрали з гримерки мої труси.
Мати хотіла назвати мене Альбертом. У якомусь кіно був піонер Алік, позитивний персонаж. Але батько сказав: "Який Альберт?" Записав мене Олегом. Але все життя мене кличуть Аліком. Усюди, крім поліклініки.
Журналістика й музика приносять мені однаковий дохід.
У військкоматі натрапив на прапорщика-гомосексуала. Попросив мене купити молдавського вина і повів у кабінет. Я розумів, що мені нічого не загрожує – ми ж не в лісі. Так і проговорили години дві – видно було, що йому хотілося спілкування. Він намагався триматись у брутальному образі, але воно проривалося: які красиві хлопці на Кубі, де він служив, які в мене губи гарні. Наступного дня дізнався, що він щось таке мені оформив, що не треба ходити на переатестацію аж до непризовного віку. Так я не пішов в армію.
На вулиці перестріла компанія з п'яти хлопців. Мені було 19 років. Думаю: все, кінець! Але якось стрельнуло в голову, кажу їм: "Пацаны, я сейчас сильно спешу. Мне жена родила сына". Вони: "Шо, серйозно? Круто! Мужик!" І відпустили.
Продав автомобіль, щоб добудувати будинок.
Мого серця в медицині не було. Роботу лікарем завжди сприймав як тимчасову. За дві статті у глянці отримував ті самі гроші, що за місяць у поліклініці. Вирішив покинути. Для батьків це була драма. Тато досі запитує, чи не шкодую.
Кохання як таке перебуває поза прагматикою та співзалежністю. Духовне явище, для якого немає жодної причини.
Дружина – мій найближчий друг і найважливіший інтелектуальний опонент. Людина, яка не перестає мене дивувати і смішити. З Валею познайомився в гостях у панк-музиканта Аркаші Поважного. Замолоду він поліз у гуртожиток до дівчат, упав з третього поверху і зламав хребет. Ходив із паличкою. Його батьки їздили працювати в Москву, і він на кілька місяців залишався сам. Тут збиралися друзі, випивали, слухали музику. Мені було 20, їй – 18. Валя була неформалкою в розтягненому светрі. За п'ять років одружилися.
Вірю в діалог волі людської і волі Божої. Взяли шлюб, бо вирішили, що хочемо бути разом завжди – до смерті та після. Коли прийшли вінчатися, батюшка якраз вичитував біснуватих. Ми були під враженням. Зараз ставлюся до таких речей із великим скепсисом.
Я ізольований від агресивного середовища, бо в навушниках.
Найбільша проблема й найбільше щастя для людини – це людина.
Не закохуюся швидко. Тому не розчаровуюся.
Востаннє сильно злякався кілька років тому. Гуляємо з сім'єю та друзями в Києві, на Трухановому острові. Діти бігають на галявині. Раптом молодша донька провалюється крізь землю, кричить звідкись, звідки її не видно. То був колодязь чи доступ до електромереж, якраз у її зріст. Навіть не поранилася.
Стосунки – це між двома. Головне в них – відсутність власницького підходу. Людина не зобов'язана відповідати твоїм стандартам чи твоїм думкам про неї.
У 20 із чимось побачив на собі перше сиве волосся. Почав депресувати. Тепер, навіть якщо облисію, не перейматимуся.
У дзеркало треба дивитися так: "Який же я гарний, молодий, свіжий, стрункий… порівняно з тим, яким буду скоро".
Шкода грошей на понти.
Купувати одяг для мене – це стрес. Тягаю речі до останнього.
Відтоді як Alyona Alyona почала худнути задля участі в танцювальному телеконкурсі, я залишився єдиною бодипозитив-іконою цієї бідної країни.
У моєму житті немає спорту. Взагалі. Ненавиджу фізичні вправи. Змусити себе їх виконувати – це біль у дупі. Але я поки що в пристойній формі. На концертах скачу, танцюю і не маю жодних проблем.
Коли опиняюся в центрі уваги, почуваюся не у своїй тарілці. Наприклад, якщо треба виголосити тост. Концерти – це інше. Там твоя публіка, вони на тебе чекають, ти їм уже подобаєшся.
"Хамерманів" найбільше люблять у Західній Україні. І не люблять також. Таке там контрастне сприйняття.
У Тернополі 2004-го все могло закінчитися плачевно. На наш виступ у будинку культури набилася купа людей без квитків. Були бухі й агресивні. Обурилися на борзу манеру Вови та російську мову. Плювалися, погрожували зарізати на виході. Охорона – хлопці з патріотичної організації "Тризуб" – сказали: "Ми цих у**бків не охоронятимемо". Порвали гроші й пішли. Ми виконали три чи чотири пісні, організатори взяли нас під руки, вивели через чорний хід і посадили на таксі до вокзалу.
Серед українських політиків немає зрадників, але є вороги. Зрадити може тільки той, хто присягався бути вірним.
Сім'я може бути різною. Навіть без кохання. Якщо це прагматичне партнерство двох дорослих людей, чому ні?
Деякі християнські святі вважали, що краще вмирати через хворобу – щоб мати час обдумати своє життя і перейти до церкви. Моя мати казала, що класна смерть – уві сні. Так і померла. Я думаю, найкраща смерть – це та, що не виснажує близьких. А найгірша – самогубство. Не з духовних міркувань. Людина нещасна, якщо вирішує вчинити так.
Повторюю за батьками те, проти чого раніше бунтував.
Тільки чорношкірому можна називати чорношкірого ніґером, тільки гомосексуалу гомосексуала – підаром, тільки українському культурному діячу українського культурного діяча – ґрантоїдом.
Культурна індустрія в Україні буде побудована. На наших кістках.
3 
35413
Коментарі
1