СУЧАСНА ПРОПАГАНДА ОЗБРОЄНА ТЕХНОЛОГІЯМИ, ЩО МОЖУТЬ ЗМУСИТИ ЛЮДИНУ ЧЕРЕЗ 40–50 ХВИЛИН ВВАЖАТИ БІЛЕ ЧОРНИМ, – КАЖЕ ПСИХОЛОГ ВСЕВОЛОД ЗЕЛЕНІН

Яку основну мету ставить перед собою Росія в пропаганді щодо України?

– Пропаганда готує населення певної території до загарбання. Це перший крок. Потім вступає в дію "п'ята колона". Далі – диверсійно-десантні частини. І нарешті – дивізії військового вторгнення.

Головна мета пропаганди – зробити анексію "мирною". Щоб населення зустрічало загарбників як визволителів. Пропаганда поширюється не тільки через телебачення й інтернет. Чутки, плітки, агітаційна друкована продукція – є чимало способів вплинути на громадську думку.

Пропаганда прагне створити безлад на різних рівнях. Найнижчий – у головах ворогів. Наприклад, коли виникають думки, що треба "косити" від армії. Трохи вищий рівень – між групами. "Чую, брате, що буде війна, холодна і мокра, довга і зла, – квадратні на круглих будуть іти за те, що ті рівні, як їх не крути", – як співав Кузьма Скрябін. Ще вищий рівень – міжрегіональний, далі – міждержавний, міжцивілізаційний.

Як цьому протистояти?

– Система патріотичного виховання та інформаційної безпеки в пострадянській Україні була практично знищена. Це наслідок цілеспрямованих диверсій зовні та недолугої політики влади всередині – за Кравчука, Кучми, Ющенка і Януковича. Масова свідомість українців сьогодні фактично беззахисна, як беззахисним для військового вторгнення був рік тому Крим. Тоді наші солдати співали "зеленим чоловічкам", які оточили українські військові частини, – ­замість того, щоб захищати цілісність країни.

 

Тепер, завдяки насамперед волонтерському руху, швидко відроджується боєздатність армії. Сподіваюся, відновлять роботу інформаційних спецпідрозділів силових структур – СБУ, МВС, Збройних сил. А їх потужно підтримають патріотичні мас-­медіа та проукраїнські громадські рухи в світі.

Щодо пересічного українця, то, на жаль, більшість із нас безсилі перед професійним впливом сучасної пропаганди. Вона озброєна технологіями, які можуть абсолютно непомітно змусити людину через 40–50 хвилин вважати біле чорним.

Люди з занепадницькими настроями – все пропало, війна надовго, влада нас зливає, долар по 25 гривень, реформ немає – є жертвами інформаційної війни?

– Моя відповідь таким: "Ви – зрадники України". Так, ця війна – надовго. У ліпшому разі – на кілька років, у гіршому – на десятиліття. Як у Придністров'ї, Вірменії, Азербайджані чи Грузії. Імперія вмирає, відступаючи з боями. Залишає по собі "шрами" невизнаних псевдодержав-анклавів із жителями – прихильниками "світлого радянського минулого". А наша влада – така, як є. Зараз країні конче потрібні патріоти-професіонали. Але патріоти поки що непрофесійні, а професіонали – здебільшого не патріоти. Бо належать до старої формації.

Хто сказав, що буде легко перевести країну на європейські стандарти? Польща, Чехія, Угорщина, Естонія, Литва, Латвія й інші біженці з радянського табору в 1990-х пройшли через економічні лиха. Бо перебудувати економіку, політику і, головне, суспільну свідомість дуже непросто. І в нас нічого принципово не зміниться, доки кожен не зрозуміє, що чекати чогось від держави – не варто. Дочекатися можна тільки нового ярма. Для української перемоги треба тяжко працювати.

Які аргументи краще застосовувати у спілкуванні з адептами "русского мира"?

– Передусім слід переконатися, що маєш справу з реальною людиною, а не з "ботом", "тролем" чи працівником "інформаційного агентства", який за кілька тисяч рублів відпрацьовує щоденну 6-годинну зміну й пише образливі коментарі згідно з брошурами ФСБ. Якщо перед вами реальна людина з "ватними" поглядами, то не варто її схиляти до цінностей Майдану. Вона живе в іншій інформаційній атмосфері, вірить в інше. Це так само, як християнину намагатися переконати мусульманина полишити Аллаха й охреститися.

Головне – не дати адептові "русского мира" спровокувати вас на конфлікт. Для цього можна, наприклад, сказати опонентові, що поважаєте його свободу вибору і світогляд, адже всі люди – різні. "Ватник" намагатиметься перетягти вас на свою точку зору. Але в такому двобої зазвичай перемагає не той, хто фанатично й агресивно нав'язує свій погляд, а той, хто демонструє спокійну, розважливу, непохитну толерантність.

Треба дати зрозуміти: ми б'ємося не проти Росії, а за Україну. Путін штовхає росіян до ненависті й ворожості. Тож, якщо ви приведете їх до точки зору, що громадяни і влада кожної країни мають право самі вирішувати свою долю, то вважайте, що наблизили Україну до перемоги.

На чому тримається кремлівська пропаганда?

– Основу будь-якої пропаганди становлять певні ціннісні міфи. "Русский мир" назвав їх "скрепами". Серед них: росіяни перемогли фашизм; телевізор завжди показує правду; "русский мир" – усюди, де чути російську мову; росіяни є народом, а не сумішшю зросійщених народів; їхній символ – ведмідь – повинен бути завжди на ланцюгу в ФСБ-КГБ, інакше станеться катастрофа; розмір країни – ознака її могутності; росіяни – добрі й усім допомагають, але всі навколо – невдячні.

 

По цих "скрепах" і треба бити. Ніби погоджуватися, але переводити дискусію на територію "ватника". Наприклад, "ми теж проти фашизму, але фашисти вже сидять – у Кремлі". Або: "русский мир" усюди, де лунає російська. А що з тим, де англійська чи іспанська? Який "мир" у Канаді та Аргентині? Ми в Україні не проти Росії, а проти Кремля". Треба старатися бити ворога його ж зброєю.

Чи вірять творці російської пропагандистської машини в нісенітниці, які говорять?

– Вони не задумуються над цим. Їхнє завдання – створити таке інформаційне сполучення, яке впроваджуватиме потрібну точку зору, переводитиме в неї масову свідомість.

Інша річ – моральність прокремлівських пропагандистів, які роздмухують міжнаціональні конфлікти, провокують агресію, штовхають людей на смерть. Але це вже на совісті кожного. Геніальний рекламіст?ХХ століття Девід Оґівлі казав: рекламу треба творити так, щоб її не соромно було показувати своїм дітям. Чи буде совість працівників LifeNews спокійна, якщо цю продукцію дивитимуться їхні діти?

Що буде з населенням Росії, яке так довго обробляли, коли війна закінчиться?

– Інформаційні війни не закінчуються ніколи. Вони просто переходять в інший формат. Нам потрібно бути готовими повсякчас боронити незалежність України, пам'ятаючи слова з "Фауста" Ґете: "Лише той достойний життя і свободи, хто кожен день іде за них на бій". А на росіян після вщухання агресивної хвилі пропаганди чекає "похмільний синдром": масові депресії, істерії, психози, збільшення кількості суїцидів та психічних захворювань.

Якщо не відбудеться переосмислення й радикальних світоглядних змін, то "русский мир" плекатиме плани нових реваншів, звертаючись до примар минулої величі та колишніх перемог – аж доки не закінчаться "нафтодолари". А з ними – і масштаб амбіцій спаде до містечкового рівня.

×