"Має бути культура піклування про себе. Відмовлятися від відпочинку, особистого часу, їжі – ознака поганого виховання"

Стояла на Хрещатику, тримала білий аркуш для фокусування камери. Коли оператор відвернувся, знепритомніла від виснаження. Три сюжети за день, і навіть не пообідати? Ні. Має бути культура піклування про себе. Відмовляти собі в особистому часі, відпочинку, їжі через гроші – ознака поганого виховання і невисокого походження.

Я ризикова. Із телебачення пішла за барну стійку в кафе. Свекруха дала кредитку на три тисячі гривень – за це ми купили посуд. А за власні заощадження – штори, вживану плитку й холодильник.

Перед інтерв'ю з Валерієм Леонтьєвим і Філіпом Кіркоровим питала: "Вам зручніше українською чи англійською?" Погоджувалися на українську. Леонтьєв відповідав українською. Кіркоров кілька запитань уточнив.

У містечковому шоу-бізнесі стало нецікаво. А столиця – не мій ритм. Ми, львів'яни, любимо затишок.

Ореста Терлецька, 37 років, підприємиця, зоозахисниця. Дівоче прізвище Шулим. Народилася 27 липня 1982 року у Львові. Мати – вчителька біології, завуч школи, батько – підприємець. Навчалася на факультеті журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Дев'ять років працювала на телебаченні: Львівське телебачення, ”Ера”, ”Інтер Захід”. Вела музичні передачі. Після декрету розпочала власний бізнес – кафе, магазин, салон краси. Утримує їдальню для працівників кондитерської фабрики ”Світоч”. Волонтерка. Торік прилаштувала 56 вуличних собак і вісьмох котів. Власних вихованців має п’ятьох: ґолден ретрівер Дейзі, безпородні Буся, Беті, Джуля, а також кіт Мімі. Чоловік – одноліток Тарас Терлецький – пише музику для театрів, кіно і проектів в Україні та за кордоном. 13-річна донька Роксоляна також музикує і співає. Живе в селі Сороки-Львівські поблизу Львова. Любить кататися на лижах, дивитися серіал ”Друзі”. Улюблена книжка – ”Тіні” Марічки Крижанівської, страва – стручкова квасоля під соусом бешамель

Дякую Богу, що маю можливість рятувати тварин. Часто чую: краще би дітям помагала чи пенсіонерам. У кожного своє покликання.

Цуциків легше віддати. Дорослі очі вдячної тварини неможливо відірвати від себе. Тепер навіть не намагаюся таких брати додому. Боюся, що лишу собі.

Із чоловіком познайомилася, коли брала в нього інтерв'ю. Він грав у групі "Яка існує". Після розмови сказала собі: "Щось буде". Того вечора зустрілися ще раз.

Ніколи не брала від хлопців подарунків. У кафе платила за себе. До шлюбу чоловік подарував тільки годинник на день народження і перстень на заручини. Може, тому, що заробляла з 14 років.

Проміняла багатого залицяльника на композитора, а на той час – студента. Хотіла зростати разом зі своїм чоловіком.

Шлюб має бути за розрахунком. Але не фінансовим. Слід оцінити родинні та релігійні цінності.

Без чоловіка не вирішую нічого. Навіть цуценя не можу привезти. Знаю, що дозволить. Але відчуваю, що мушу радитись.

Упевнена, що чоловік мене не зрадить. Не кажу "ніколи", кажу "впевнена".

У нас не було медового місяця. Дитина народилася одразу після заміжжя. Надолужуємо тепер, коли доньку можна залишити на батьків. Їздимо за кордон на концерти, конференції.

У дитинстві моя сім'я не була надто заможною. Але ми завжди їздили відпочивати. Коли народився брат, у хаті інколи не було що їсти. На першу зарплату я купила костюм брату, хліб, масло, ковбасу.

Хутро – це вбивство і жлобство. У сильні морози все одно всі ходять у дутих куртках.

Дитину із семи років лишала по кілька годин на самоті. Треба вчити, а не тримати за руку. Вона досі не реагує, коли навіть я сигналю з авто.

Не "все для дитини", трохи треба і для себе.

Не відкладаю на старість. Не можна мати впевненості, як вона складеться. Краще намагатися жити гідно. Тоді оточуючі не лишать у біді.

Вірю у фарт. Опинитися в потрібному місці в потрібний час, зустрітися з потрібною людиною. Будь-який бізнес так починається. Якщо не фартить, слід замислитися, що робиш не так. Бідуєш з дитинства – "подякуй" предкам. Карма. Як із цього вийти? Без упину робити добрі справи.

Їхали з татом уночі з Києва, він за кермом. Я заснула. Розплющую очі: батько спить на кермі, а перед нами – різкий поворот. Чому я розплющила очі саме в цей момент? Оце і є Бог.

Працівниця заводу влаштовує мені скандал. Наступного дня я перша скажу їй "добрий день". Мені неважко. У мене в житті все добре.

Тверезих – відсотків 15. Більшість звикли, що хтось за них вирішить і подумає. Що можна говорити про розсудливість, якщо люди масово проходять тести у Facebook?

З віком стала спокійнішою. Мені не потрібно нікому нічого доводити.