"Країна складає іспит на суверенітет"

"Четверта ранку. Стук у двері. 15 хвилин на збори". З таких слів починаються спогади всіх, хто пережив 18 травня 1944-го, коли в домівку кожної кримськотатарської сім'ї постукала біда. 76 років тому почалася примусова депортація корінного народу з Кримського півострова", – йдеться в дописі у Facebook на сторінці президента Володимира Зеленського 18 травня, коли Україна вшановує пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Цього дня 1944 року НКВС Радянського Союзу розпочало депортацію. У п'яти абзацах звернення глава держави не називає її організаторів. Так само – Росії, згадуючи про анексію Криму 2014-го

 

Минуле не належить лише минулому. З нього росте майбутнє. Величезні трагедії ХХ століття – ДОРОГИЙ УРОК для сучасного світу. Не можна зробити висновків із нього, якщо пам'ятатимемо лише про жертви. Маємо не забувати й про тих, хто чинив репресії проти кримських татар, українців. Якщо страждаємо від історичної короткозорості, вибірковості, лаємо когось абстрактного, щоб не посваритися з кимось конкретним, – значить, люди ЗАГИНУЛИ ДАРЕМНО. Їхня трагедія не змогла навчити нащадків називати речі своїми іменами.

Теперішня влада всіляко уникає згадок про злочинців. Це підтверджує її несуб'єктність. КРАЇНА СКЛАДАЄ іспит НА СУВЕРЕНІТЕТ на пострадянському просторі, коли вибудовує власне бачення подій Другої світової війни. Через призму не радянської історіографії, а національної пам'яті. Якщо влада не називає речей своїми іменами, то частина суспільства продовжує жити в радянських стереотипах. На етику СРСР опирається сучасна Росія. І ступінь суверенітету країн вимірюється тим, чи здатні їхні політичні лідери покладати на радянське керівництво відповідальність за злочини на територіях цих країн. Якщо Зеленський не хоче цього розуміти, він цього екзамену не складе. Якщо повз нього пройшли події, в яких країна жила останні шість років, – тим гірше для нього. Україна як суверенна незалежна держава може відбутися, лише коли не страждатиме від комплексу меншовартості.

Завдання політика – не уникати конфлікту, а відстоювати позиції держави в ньому. Абстрактний миротворчий підхід у стилі кота Леопольда не працює під час війни. За свою сценічну кар'єру Володимир Зеленський звик подобатися. А політик іноді має людям не подобатися. Особливо, коли це вороги твоєї держави.

Влада у своїх діях спирається на соціологію. Намагається не робити непопулярного. Не хоче обговорювати національно-територіальну автономію кримських татар, їхні права як одного з корінних народів України. Мовляв, суспільство не готове. ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ПОЛІТИК – не той, хто йде за суспільством, а хто НА ПІВ КРОКУ ПОПЕРЕДУ. Кримським татарам треба, щоб про них згадували не раз на рік

×