Енелятко

"Деякі науковці стверджують, що коли люди нарешті зможуть зачати й народити в космічних умовах нове життя, то таке людське дитя буде схоже радше на знайомий кінематографічний образ енелятка – з великою головою, очима на пів обличчя, слабкими м'язами", – йдеться в радіодиктанті національної єдності, прочитаному в прямому ефірі Українського радіо 9 листопада.

Слово "енелятко" викликало жваве обговорення серед учасників диктанту. Сперечалися, писати його з великої літери чи малої, чи потрібне подвоєння "н" і чи варто використовувати лапки.

 

– Правильними вважатимуться варіанти написання "енелятка" в лапках і без лапок, – каже автор тексту – письменник і видавець 59-річний Іван Малкович. – Бо для людей, які знають це слово понад 20 років, воно вже не новотвір.

Радіодиктант читають щороку на День української писемності та мови. Всі охочі можуть надіслати свій текст на перевірку. Зазвичай таких декілька тисяч осіб. Без жодної помилки пишуть майже 1%

Енелятко – пестлива назва прибульця з іншої планети. Слово походить від абревіатури НЛО – невпізнаний літаючий об'єкт. Уперше вжите в абетці, надрукованій київським видавництвом "А-ба-ба-ґа-ла-ма-ґа" 1999 року. Літеру Е там пояснює вірш:

Чи було, чи не було

Ене-ене-еНеЛО.

Там летіли енелята –

Манюпусінькі хлоп'ята.

Ручками махали,

"Всім пливіт!" – кричали.

Автором більшості текстів абетки є Іван Малкович. Ілюстрації створив його одноліток Кость Лавро. Книжку неодноразово перевидавали, загальний наклад – понад 350 тис. примірників. На сайті видавництва коштує 160 грн.

2018 року "Пошта України" випустила серію марок номіналом 7 грн "Українська абетка" з малюнками Костя Лавра. Літеру Е тут ілюструє інопланетянин у літаючій тарілці, підписаний "енелятко". Тираж марочного листа – 35 тис. примірників.

Тіла невідомого походження кілька разів фіксували в небі військові у штаті Нью-Джерсі на початку 1950-х. Назвали їх літаючими тарілками. Аби з'ясувати, що це було, розвідка військово-повітряних сил ініціювала проєкт "Блакитна книга". Його керівник Едвард Джеймс Рупперт (1923–1960) запропонував термін unidentified flying object – "неідентифікований літаючий об'єкт", скорочено UFO – НЛО.

"Очевидно, що словосполучення "літаюча тарілка" вводить в оману, коли його застосовують щодо об'єктів будь-якої форми та властивостей. Військові надають перевагу загальнішій, хоча й менш барвистій назві – не­ідентифіковані літаючі об'єкти. НЛО – це будь-який повітряно-десантний об'єкт, який за своїми експлуатаційними, аеродинамічними чи іншими характеристиками не відповідає жодному з відомих на цей час типу літальних апаратів або який не може бути визначений як звичний об'єкт".

Протягом наступних 20 років представники "Блакитної книги" зібрали згадки про 12 тис. випадків появи НЛО. Більшість "літаючих тарілок" виявилися наслідками природних явищ або літаками. Підтвердити інопланетне походження бодай одного НЛО не вдалося.

В українській літературі абревіатуру НЛО першим вжив Олесь Бердник (1927–2003). Його роман "Зоряний корсар" вийшов друком у видавництві "Радянський письменник" 1971 року. Критики сприйняли твір несхвально, автора звинуватили в "космічному націоналізмі". Більшість тиражу вилучили з книгарень і бібліотек. Роман кілька разів публікували в діаспорі, нове українське видання вийшло 1989-го.

"Бова ввів до своєї картотеки термін НЛО, – йдеться у творі. – Почав перечитувати все, що стосувалося цієї проблеми. Існували найрізноманітніші гіпотези. Одні вчені вважали, що це фікція, атмо­сферні явища, оптичні ефекти. Інші переконували, що НЛО – це гігантські кулясті блискавиці. Треті твердили, що то енергетичні утвори в електромагнітному полі Землі, своєрідні живі або навіть мислячі істоти, які живляться грозами, електрострумом високовольтних ліній, потоками протонів чи бета-розпадом, що виникає в процесі ядерних реакцій. Саме тому їх, мовляв, часто бачили над атомними центрами. Пояснювали НЛО і як утвори земних людей, своєрідних капітанів Немо, які ховаються від людства в недоступних місцях. І нарешті, були вчені, які висували найфантастичніші припущення: кораблі з інших планет, апарати інших вимірів простору, де може існувати паралельна еволюція, посланці майбутнього, пристрої для мандрівок у часі".

"НЛО" – пісня попспівака Анатолія Матвійчука. Випущена на касеті "Чорний кінь" 1994‑го. Виконавцеві тоді було 36 років. Вираз із приспіву "Що це було? Мабуть, НЛО" став популярним.

– Розкрутці пісні допомогли зйомки концерту в Білорусі, – розповідав Матвійчук в інтерв'ю газеті "Дзеркало тижня" 1995-го. – Я вилітав під купол оперного театру, підвішений на білому бутафорському коні, і співав під регіт і оплески залу. Після показу передачі по Українському телебаченню можна було перед початком виступу спитати публіку: "Що це було?" – і всі дружно відповідали – "Мабуть, НЛО!" Цей успіх і допоміг мені, і завадив. Я писав більше серйозних і ліричних пісень. Але варто було вийти на сцену, як із залу лунало: "Давай НЛО!"

Як правильно називати прибульців з інших планет, обговорювали на форумі "Словник.ua" навесні 2009 року.

"Чужопланетяни, інопланетяни, іншопланетяни? – питає користувач форуму під псевдонімом Білий Дракон. – У словниках зазначено другий варіант, але саме він схожий на кальку з російської".

Користувач Savo пояснює:

"Слово інопланетянин є унормованим запозиченням із російської недавнього часу. Іншопланетянин – невдала калька з тієї ж російської. Словниками вона, за моїми спостереженнями, не фіксується. Чужопланетянин, косміт – новотвори, що проходять випробування в мовній практиці. Прибулець одним зі своїх значень відповідає обсягу поняття "представник іншої планети".

"Валентин" додає:

"А ще є такі українські прі­звища, як Приходько чи Приходнюк. Чом не може бути космічного приходька, прибульця з космосу? Чи навіть приблуди".

210 гривень коштує флісове енелятко ручної роботи на сайті продажу авторських виробів Crafta.ua. Виготовлене у Дніпрі.
Ще 50 грн треба заплатити за доставку

×