Будь-який результат нашої збірної з футболу оголосять переможним

Вигравати великі турніри прагнуть чотири країни

Пів століття тому героїня популярної комедії сказала, що купує лотерейні білети не заради виграшу. На запитання – заради чого, відповіла: газети треба читати! Приблизно те ж саме можуть сказати сьогодні практично всі тренери національних футбольних команд. Навіть найсильніших. Бо питання, хто краще грає у футбол, вже давно вирішується не на рівні національних збірних. 90 відсотків сучасного футбольного ринку займають півтора десятка суперклубів, які є фактично збірними світу. Саме вони вирішують, хто сьогодні краще грає у футбол.

А що ж тоді роблять національні збірні? Слід визнати, що футбольний Кубок світу з місця, де визначається найкраща команда планети, за останні десятиліття перетворився на веселий фестиваль, куди з'їжджаються футболісти й уболівальники з усього світу. На цьому турнірі вже не обираються магістральні напрямки розвитку цього виду спорту і не розкриваються невідомі досі таланти. На цьому ярмарку торгують уже відомим "товаром", який саме тут можна показати з іншої сторони, щоб збільшити ціну.

 

Реально за перемогу на Кубку світу борються менше десятка команд. Решта просто насолоджуються святом і не особливо переймаються результатом. Ніколи не забуду, як виходив серед натовпу швейцарських уболівальників із матчу Кубка світу 2006 року, де команда Швейцарії щойно програла Україні у серії 11-метрових. Жодного смутку чи розчарування я тоді в тих швейцарців не помітив. А чого побиватися? Зіграли на великому турнірі, заспівали національний гімн, помахали прапорами, смачно поїли-попили. Що ще треба? Життя прекрасне й дивовижне!

Тому після кожної поразки національної збірної України я намагаюся змусити себе засмучуватися. Час, коли ми мріяли про те, що наші футболісти стануть чемпіонами світу, минув і вже ніколи не повернеться. Саме так слід розглядати нині гру команди України. І тоді стане легше. Бо коли прагнути до перемог, тоді неможливо пояснити причину, з якої нинішній тренер збірної України намагається будувати гру навколо Зінченка та Малиновського. І не тому, що це погані футболісти, а тому, що у своїх командах, "Манчестер Сіті" та "Аталанті", вони не організовують гри, а підігрують тим, хто це робить. Коли ж думати не про необхідність будь-що перемогти, а про імідж команди й тренера, все стає зрозуміло.

Нинішня збірна України не боїться програти чи не вийти з відбірної групи. Навколо команди все побудовано так, що успіхом буде вважатися будь-який результат. Чому ні? Всі так роблять! Усі, крім тих, кому таки соромно погано виступити на світовому чи європейському фіналі. Але все попереду. У тій же Англії, де найсильніший у світі футбольний чемпіонат, давно не очікують від своєї збірної Кубка світу чи Європи. Це актуально лише для чотирьох країн – Німеччини, Іспанії, Франції та Італії. Всі інші, включно з Бразилією та Аргентиною, готові задовольнитися будь-яким результатом, аби їхні лідери, які грають у тій же Англії або мріють туди потрапити, мали гідний вигляд.

Подумайте самі: якби тренери збірної України не ставили періодично до складу незрозумілих персонажів і не смішили світ спробами грати в "комбінаційний футбол", а брали до команди справді найкращих і діяли б відповідно до їхніх можливостей, то що змінилося б? Ми перемогли б німців, іспанців, французів та італійців і стали б чемпіонами світу чи Європи? Нічого такого – для цього в нас немає футболістів потрібної кваліфікації. А коли так, то чого заморочуватися? Навіщо сваритися з людьми, які хочуть, аби за Україну виступали натуралізовані бразильці третьої свіжості з потрібного віт­чизняного клубу? Навіщо псувати стосунки з агентами тих футболістів, хто потрапив до Європи й хоче зберегти за собою статус гравця національної команди?

 

Запитаєте, а як же вболівальники? А які з ними проблеми? Країну, де за хорошої реклами президентом може стати артист естради, нескладно переконати, що в нас найкраща збірна на чолі з найвидатнішим тренером. А те, що ця збірна може програти з найбільшим рахунком за 100 років, не має значення – так, значить, було треба. Повторюю: будь-який результат збірної України буде оголошений у нас переможним. А того, хто намагатиметься це заперечити, оголосять ворогом держави. І правильно зроблять – усе одно ми вболіватимемо за нашу збірну, бо іншої в нас немає!

чи варто серйозно оцінювати перспективи збірної України в поточному світовому відборі? Як на мене, несподівана нічия в Парижі, коли ми не програли чемпіонам світу, стала для декого неприємним сюрпризом. Справді, навіщо це нам, коли ще до початку відбору ми мали залізне виправдання на випадок невдачі – ми ж у групі з чемпіонами світу! Імовірно, що саме тому після вдалого поєдинку з французами тренер збірної, всупереч споконвічній традиції, не виставив на наступну гру той самий склад. А перетасував його так, що наші футболісти часом ледь не билися один об одного головами, бо не розуміли, куди їм бігти. Як наслідок – Україна тепер боротиметься за друге місце у групі зі скромними, але організованими командами Фінляндії та Боснії. Вони, як показала зустріч із фіннами в Києві, нічим за нас не слабші.

Власне, ми і не стверджуємо, що це не так. Керівникам нашого футболу цілком комфортно в компанії європейських середнячків, які ні на що не претендують і від яких нічого не вимагають. Виграють – добре, програють – нічого страшного. Ми ж бо тепер граємо не заради перемог.

×