"Жоден кілометр української землі не дасться Росії безкоштовно. Маємо підвищувати цю ціну до вторгнення"

На кордоні з Україною зосереджено три російські міжвидові угруповання, тисячі одиниць військової техніки, заявив начальник Головного управління міжнародного співробітництва та верифікації ЗСУ генерал-лейтенант Леонід Голопатюк. Наскільки велика загроза наступу Росії зараз?

– Вона була завжди, від початку окупації Криму і бойових дій на Донбасі.

Росія тримає на кордонах чисельні військові угруповання. Але розпочати повномасштабну війну з іншою країною 2020 року – це серйозний геополітичний виклик.

Командувач українських Військово-Морських сил Олексій Неїжпапа припустив, що війська РФ спробують прорватися з Криму до Херсонської області, щоб дати воду з Дніпра в Північно-Кримський канал. Це головна причина, чому РФ може піти на загострення?

– Це надто низька ціна для наступу. Якщо Росія його все-таки розгорне, то вода буде умовно п'ятим пунктом. Основне – відрізати Україну від моря, торгових шляхів, через які йдуть імпорт та експорт металу, зерна, руди. Це окупація Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей чи окремих районів для формування сухопутного коридору до ОРДЛО і Придністров'я.

Завданням ворога буде розділяти нашу армію на умовні котли і добивати кожен із них. Так було 2014-го, коли РФ ввела регулярну армію: Іловайськ, Дебальцеве.

Такі операції потребують значних ресурсів. На вересень росіяни планують стратегічні командно-штабні навчання "Кавказ-2020", під виглядом яких можна накопичити сили й направити в потрібне русло. Загроза є. Хоч не певен, що буде реалізована цього року.

 

Українські військові готові до опору?

– Збройні сили мають алгоритми і сценарії дій з кожного з можливих видів наступу з боку РФ. Визначено сили й засоби – армійська авіація й артилерія, тактично-ракетні комплекси, розвідка, піхота. Сформували оперативно-тактичне угруповання "Крим" для відбиття наступу на перешийку півострова. Мотивація військових висока, і будь-яка ескалація її тільки підвищить.

Україна з 2014-го нарощувала чисельність Збройних сил: розгорнули бригади, відновили техніку. Але армія в Російської Федерації все одно більша. З початку війни ми отримали умовно сотню нових БТРів, ворог – тисячу, ми – 400 модернізованих танків, вони – тисячу. Ми не отримали літаків, там – 500. Мають величезну кількість керованих ракет "Іскандер", "Калібр" чи авіаційних Х-101. У нас цього немає. Пишаємося довоєнною розробкою крилатих ракет "Нептун", але лише наступного року чекаємо їх на чергуванні, а застосовувати зможемо 2022-го. Нам треба активніше нарощувати якість.

Заходів бойової підготовки побільшало. Навчання бригадного рівня до війни в Україні проводилися, мабуть, раз на 10 років, тепер – кілька разів на рік. Залучаємо західних інструкторів для підготовки військових та управлінців, нас запрошують на навчання за кордоном.

Скільки українська армія зможе витримати у відкритому протистоянні з РФ?

– Залежить від сил і засобів, які задіє ворог. Також від позиції західних країн і тактики, яку обере Україна та командири на місцях. Добре сплановані операції можуть провалитися через неякісне виконання. Йдеться не про кількість танків і ракет. Це глобальна система, її важливою складовою є економіка.

Якщо Росія завдасть ракетно-бомбового удару по мостах через Дніпро – втрачаємо стратегічні об'єкти інфраструктури. Під тиском Заходу через три дні бойові дії можуть зупинитися, але економічні наслідки Україна розгрібатиме років зо три.

Жоден кілометр української землі не дасться ворогові безкоштовно. Нам потрібно підвищувати цю ціну до вторгнення. Для Росії вартість людей чи заліза невелика. Інша річ – потопити велику частину Чорноморського флоту, який забезпечує її дії в Середземному морі. Їм доведеться перекидати туди Балтійський та Північний флоти, Каспійську флотилію. Це означатиме послаблення на тих напрямках.

Блокування рахунків у європейських банках – теж ціна. Треба домовлятися з партнерами, щоб тиснули.

Україна отримала статус партнера НАТО з розширеними можливостями. Що це нам дає?

– Стали на сходинку вище до вступу в Альянс. Але на полі бою це мало чим допомагає. Для України важливіші техніка, озброєння, підготовка і ресурси. Це нам забезпечують насамперед США. Передання Україні Javelin – політичний сигнал і чинник, що впливає на глобальний розклад сил у регіоні. У разі ескалації Штати можуть передати нам безкоштовно значну кількість. Коефіцієнт знищення техніки ракетою Javelin – не менш як 0,9. Тобто 500 ракет знищують 450 одиниць бронетехніки.

Військово-Морські сили хочуть передавати земельні ділянки на берегах Чорного та Азовського морів для створення баз. Це добра ідея?

– ВМС має дві бази – "Схід" і "Південь". Кораблі базуються в Одесі, Очакові, Маріуполі й Бердянську. Місць не вистачає навіть для наявного флоту. Найближчими роками отримаємо до 30 катерів, кораблів і суден забезпечення. Для них треба створювати берегову інфраструктуру. Будівництво бази триває від кількох років. Потрібно починати зараз.

Має суттєво посилитися наш потенціал на Азові – це забезпечать американські катери Mark VI. Уже сформували морську піхоту, яка дбатиме про безпеку регіону й за необхідності проводитиме локальні протидиверсійні операції. Створять систему висвітлення водної та підводної обстановки. Зможемо контролювати свою 12-мильну зону. Але Москва в будь-який момент може перекрити Керченську протоку – вихід до Чорного моря.

А які наші потуги у Чорному морі?

– Ситуація контрольованіша. Там є води країн НАТО – Туреччини, Румунії, Болгарії. Безперешкодно можуть заходити флоти нечорноморських країн НАТО – США, Канади, Великої Британії, які є партнерами України.

Однак Росія в Чорному морі – головний гравець. Її флот найпотужніший, угруповання військ найсильніше, а з Криму може прострілювати море ракетними комплексами.

Головні морські ворота контролює Туреччина, яка з одного боку є партнером Росії, з другого – членом НАТО, спільно з РФ патрулює в Сирії і воює в Лівії проти Росії. Тому питання про вихід російського Чорноморського флоту в Середземне море – відкрите.

Чи вдалося нам за шість років побудувати боєздатну армію? Що змінилося на краще, а де маємо мінуси?

– У генералів континентальне мислення. Готуються до воєнних дій на суші. Це підготовка до війни вчорашнього дня. У 2021–2022 роках вона буде іншою. Кремль не наступатиме там, де Україна сильна. Тиснутиме на слабкі місця – море та повітря.

Україна з 2016 року всі ресурси вкладала в сушу, але ослабла на морі. У нас потужна морська піхота, багато гармат, танків. Але немає кораблів, ракет, слабка система морської авіації, висвітлення надводної обстановки. Маємо один гідроакустичний комплекс пошуку та ідентифікації підводних човнів на фрегаті "Гетьман Сагайдачний" 1980‑х та зенітний ракетний комплекс, який не стріляє. Є дві корабельні гармати середнього калібру, тральщик і десантний корабель. Усього по одному або застаріле.

Із 2014-го російський Чорноморський флот отримав шість дизельних підводних човнів проєкту 636 "Варшав'янка" з крилатими ракетами "Калібр", три фрегати проєкту 11356 і три малі ракетні кораблі, теж із "Калібрами". Близько 30 патрульних протидиверсійних катерів, у тому числі для сил спеціальних операцій. До 30 одиниць допоміжного флоту, мінний тральщик, три патрульні корвети. Оновлюють флот, авіацію, берегові війська. Старі кораблі замінюють новими.

У гібридній війні нашому флоту потрібне висвітлення водної обстановки, демонстрація прапора, маємо брати участь у спільних навчаннях із країнами НАТО. Щоб Кремль розумів присутність не лише України. Важливо зберегти кадри – моряків, які в майбутньому служитимуть на повноцінних бойових кораблях.

Авіація – у менш критичному стані, ніж флот. Та тут ми теж слабкі. Винищувачі МіГ-29, Су-27, штурмовики СУ-25, бомбардувальники Су-24М, навчально-бойові Л-39 і розвідники Су-24МР – 1970–1980 років. Не маємо можливостей повноцінно їх обслуговувати. На оновлення авіації піде не менше 10 років і коштуватиме це кілька мільярдів доларів.

Наступна війна, якщо буде повномасштабна, триватиме із застосуванням авіації та крилатих ракет.

Які реформи в армії вважаєте успішними?

– Готовність армії до війни – найважливіше, що здобули з 2014-го. Бойовий дух цінніший за зброю, залізо, форму, їжу, гроші. Без вагань готові стріляти у відповідь на всіх рівнях – від генералів до солдатів.

Військові отримують якісне спорядження: взуття, одяг, рюкзаки, баули, розвантажувальні системи, ремені, шапки, каремати. На рівні з арміями НАТО. Суттєво змінилося продовольче забезпечення – годують смачно і різноманітно.

Армія переозброюється. Найважливішим є сучасний захищений зв'язок на великі відстані. Від США отримали радіостанції Harris для Сухопутних військ, Повітряних сил, Десантно-штурмових військ, Військово-Морських сил, Сил спеціальних операцій. Щороку надходять протитанкові засоби, тепловізори. Ми здатні воювати вночі.

Наростили кількість бронетехніки. Модернізували наявну. Перейшли на J-структуру за зразком штабів НАТО, в органи управління залучено офіцерів усіх родів військ. У вересні мають відбутися стратегічні на­вчання. Випробуємо й адаптуємо це ближче до наших реалій.

Рік тому в Україні змінилася влада. Як це вплинуло на армію?

– Попередня багато уваги приділяла обороноздатності, розвитку й реформуванню. Але часто опиралася на корупційні інтереси. Теперішня менше значення приділяє безпеці загалом. Але й менше озвучує гучних гасел. Довіра армії на низовій ланці до неї невисока. Можливо, через те, що політика нинішньої команди базується на примиренні й менш різких заявах щодо Росії. Але в конкретних діях продовжують попередню політику.

За заявами президента на святкуванні Дня Військово-Морських сил в Одесі помітив, що риторика змінюється. Влада все більше розуміє, що з Росією нема про що говорити. А домовлятися треба з США і країнами Європи про тиск на Москву. Маємо повернути Крим і Севастополь.

1 липня слідчі Державного бюро розслідувань обшукали три зенітні ракетні бригади Повітряних сил, вилучили обладнання, що забезпечує систему протиповітряної оборони країни. Про що свідчить ця ситуація?

– Маємо гнилу нереформовану хаотичну правоохоронну систему. Вона точно грає не за Україну. В будь-який момент правоохоронний орган за рішенням суду може обеззброїти частину. Це не просто підрив боє­здатності, а й фактор деморалізації війська.

Який найадекватніший план за шість років ви чули про те, як Україні перемогти у війні?

– Складно перемогти третю армію у світі з другим ядерним потенціалом, яка є одним із ключових геополітичних гравців. Ядерна зброя – суттєвий важіль у стосунках Росії з іншими країнами. Наш ворог об'єктивно сильний. Економічно менш потужний за США і Китай. Але йому і не треба, бо добробут людей для Кремля – на останньому місці. Втрата 10 тисяч військових для них не відчутна, на відміну від нас.

Україна має опиратися на підтримку США, Британії, Німеччини, Франції. Шукати менших партнерів, які готові разом із нами воювати тут і зараз: країни Балтії, Польща, Грузія, Молдова, Туреччина. Можливо, інші європейські країни, для яких загроза Росії є предметною. Країни Балтії з 2014 року озброюються чи не найбільше у світі. У дечому їхні армії сильніші за нашу.

17 липня минуло шість років, як був збитий малайзійський Boing над Донбасом. Як ця трагедія змінила перебіг війни?

– Світ побачив і почув про цю війну. Однак не можна сказати, що трагедія суттєво змінила розклад сил і ставлення до Росії. Це світовий агресор, але Європа готова з ним торгувати і торгуватися. Усім зрозуміло, що це Росія збила літак і має бути покарана. Чи це станеться, залежить від готовності Європи до конфронтації.

Які три найбільші проблеми України на липень 2020 року?

– Економіка потерпає через пандемію, а без неї неможливо розвивати армію.

Правоохоронна і судова системи, як виявилося, теж шкодять.

Державне управління має бути активнішим у сегменті безпеки. Не поспішають робити щось конкретне – затверджувати накази Департаменту охорони здоров'я, перерозподіляти кошти, ухвалювати рішення про закупівлі. Розвиваємося в нормальному темпі. Це було б добре, якби не війна.

Що Україну найбільше змінило за шість років війни? І як за цей час змінилося ваше життя?

– Утворився активний прошарок суспільства, який намагається змінювати країну. Питання: скільки нас у відсотках? Чи можемо бути ефективні в такій кількості?

Я пішов воювати, втратив багато хороших людей на війні. Волонтерю, хоч не планував.

За місяць відзначатимемо 29-ту річницю Незалежності України. Ветеранські спільноти організовують Марш захисників. Торік він став протестом на скасування параду. Яким буде цьогоріч?

– Не знаю, що вирішить влада. В Одесі на День Військово-Морських сил провели корабельний парад. Залучили морську піхоту й авіацію. Я прихильник таких заходів. Показуємо армію суспільству, ворогу й західним партнерам.

Парад на День Незалежності має бути масштабним і видовищним. Щоб прийшли якнайбільше людей і пишалися своїми військовими. Щодня треба доносити, що в нас є армія, яка захищає.

×