Як працює організація з пошуку людей

11

Коли я повернувся з АТО, захотів завести собаку. Почав думати, чим корисним можна було б з нею займатися. Аби приносити користь для суспільства. Мені сподобалася ідея пошуково-рятувальної роботи. У Львові я знайшов кінологів, які тренують собак для цієї роботи. Згодом почали долучатися інші люди, яких ця ідея зацікавила. Тренувалися. Наприкінці 2018-го почали виїжджати на перші пошуки. Тоді зрозумів, що цей напрямок в Україні не дуже розвинений. 16 березня 2020 року ми заснували пошуково-рятувальну волонтерську Асоціацію Sarva і почали кликати бажаючих, аби долучалися до пошуків.

Коли починали, був виключно Львів та Львівська область. Мали декілька виїздів у інші області. Але далеко їздити собі дозволити не можемо, бо не завжди на це є кошти. Згодом, до нас стали звертатися люди з інших областей, бо хотіли також у своїх містах долучитися до нас і розвивати організацію. На сьогоднішній день, ми маємо представництва у Києві, Чернігові, помалу долучається Вінниця. Ми можемо допомагати в пошуках в інших містах, але більш інформаційно - розповсюджувати орієнтування через інтернет, або підказувати кроки людям як долучилась діяти, якщо вони шукають своїх рідних, знайомих. Так до нас долучилася дівчина з Вінниці, у якої в столиці пропав знайомий. Після того, як помогли з пошуком, вона сказала, що хоче розвивати організацію у своєму місті.

 

Київські і Чернігівські філіали ще досить молоді. По Львову за минулий рік ми провели 46 пошуків. Статистики по інших областях наразі немає. По Києву зараз дуже багато звернень. Місто велике, тому зникає набагато більше людей.

 

Дорослі. Якщо говорити про дітей — зникають переважно ті, які втікають з дому. Іноді зникають і діти з притулків та інтернатів. Дитина, яка загубилася, може легко потрапити в небезпеку. Особливо, якщо заблукала у природному середовищі. Якщо дитина загубилась у місті — знаходиться швидко. Коли ж в місті зникають дорослі, то часто роблять це свідомо. В лісі, горах переважно губляться люди похилого віку. Йдуть за грибами, ягодами і їм стає погано. Шукаємо й зниклих, які раптово втратили пам'ять. Можуть відійти на велику відстань.

 

До нас звертаються поліцейські, або рідні. Ми збираємо інформацію про людину, яка загубилася. Маємо для цього спеціальні анкети, в яких дуже багато базових питань — в чому людина була одягнена, як звуть, фотографія. Також, збираємо інформацію про стан її здоров'я, чи не було у сім'ї сварок, чи не зловживає вона алкоголем. Це потрібно, аби розуміти як діяти далі. Робимо орієнтування, розміщуємо його на наших сторінках, збираємо людей, робимо мапу і їдемо на місце зникнення. Там додатково збираємо інформацію і намагаємося розповсюдити друковані орієнтування. Волонтерів ділимо на групи і кожній видаємо квадрат, в якому вони працюють.

 

Торік по Львову було 27 волонтерів. Є люди, які приєднуються до пошуків ситуативно. Але тут є певна градація. Люди, які з нами постійно, більш підготовлені. Знають як користуватися навігацією і надати першу домедичну допомогу. По Києву у нас 10 волонтерів, у Чернігові - 5.

 

Все залежить від пори року. Якщо суха та тепла погода, людина може залишатися живою довго. Якщо зима - час йде на години. Якщо людина зникає у місті — там є де зігрітися. Людина може потрапити в лікарню. Бувають пошуки, які можуть тривати до місяця. Все залежить від обставин зникнення людини.

 

Найшвидші - це коли нам телефонують, що потрібно знайти людину. Ми збираємось, виїжджаємо. Повторний дзвінок: людина вже знайшлася. В минулому році у нас було кілька таких швидких пошуків. Був випадок, коли зникла жінка з інвалідністю. Ми приїхали в її село, опитали родичів, поговорили. Ми сказали давайте перевіримо одне місце, приїхали і там її знайшли. В листопаді ми шукали чоловіка, який заблукав і не міг вибратися з лісу. З ним був телефонний зв'язок і ми разом з його батьком, який добре орієнтувався у тій місцині, швидко його знайшли. Пощастило, бо заблукалий був легко одягнутий, мав переохолодження.

 

Зник дідусь. На жаль, його рідні попросили допомоги лише на третю добу. Ми почали пошуки. Хтось подзвонив до родичів і сказав, що він лежить на стежці у лісі. Коли ми приїхали туди, чоловік був ще живий. Викликали "швидку". Але врятувати медикам його не вдалося, в лікарні помер. Надто довго лежав на землі. Якщо б звернулися до нас швидше — шанси на порятунок були б більші. Дуже чіпляють пошуки коли ти розумієш, що людину можна було б врятувати, але через втрачений дорогоцінний час зробити це неможливо.

 

Найголовніший ресурс - це люди. Важливо, аби вони були підготовлені. А ще, масове поширення інформації. Заважає людська байдужість. Коли запитують, що я отримаю за допомогу вам. Важко, коли родичі приховують інформацію про зниклу людину. Нам важливо мати повну картину.

 

Перш за все, вмотивованих людей, які виїдуть на пошук по першому сигналу. Також бракує технічного оснащення. Не вистачає професійних дронів, якісного радіозв'язку. Бракує і транспорту, який може бути штабом для пошуку.

 

У нас є підписаний договір-меморандум з Національною поліцію Львівської області.

 

Як можна приєднатися до вашої організації?

На нашому сайті https://sarva.org.ua/ є кнопка стати волонтером. Якщо на неї натиснути, вам запропонують заповнити Google-форму зі своїми анкетними даними. Після того, як ви введете свої дані — через деякий час з вами зв'яжуться.

У нас з 2014 року у людей складається враження, що волонтер - це людина, яка допомагає фронту. Або ж це люди, які збирають гроші на лікування дітей. Але, перш за все, волонтер - це людина, яка жертвує свій вільний час на допомогу іншим людям. Робить це безкоштовно і свідомо. Така людина розуміє, що від її діяльності багато залежить.