Секрет популярності футболу у світі зумовлений насамперед його простотою і доступністю. Є сім основних правил. Дотримуючись їх, можна грати хоч на українському сільському вигоні, хоч на снігу в тундрі, хоч в африканській пустелі, хоч на стадіоні "Вемблі". І це буде футболом. А помилки при виході м'яча за лінію чи перетині ним лінії воріт, призначенні штрафного, вільного чи 11-метрового ударів та визначенні положення "поза грою" будуть завжди – і коли команди гратимуть без арбітрів, і коли цих арбітрів призначатиме Міжнародна федерація футболу. Причому в першому випадку помилок буде менше.

Теоретично вже тепер є можливість обладнати кожен міліметр футбольного поля датчиками, навісити електронні чипи на м'яч і гравців та знімати гру сотнею камер. І все одно помилки будуть – визначити чи був контакт гравців умисним, чи футболіст симулює, стане можливо лише після вживлення чипів у мозок. Щоб читати їхні думки заодно з думками арбітрів. До цього поки що не дійшло. Але прогрес невпинний.

Та чи буде це скупчення електроніки футболом? Чи допоможе вся ця машинерія уникнути помилок? У жодному разі. Рішення все одно прийматиме людина, а коли арбітрами стануть роботи, їх теж хтось програмуватиме. І тоді замість слів "суддя неправий" будуть різні штучки, які означатимуть те саме.

Висновок: допоміжна електроніка не потрібна геніально простій грі у футбол. А помилки спортсменів та арбітрів є органічною її частиною. Славнозвісним VARом – відеоасистентом арбітра – все одно керують люди. Тож це ще один арбітр, який так само може помилитися. Лише ця хиба коштуватиме організаторам гри значно дорожче – вони будуть змушені купувати й утримувати камери та монітори, наймати для них операторів.

Слово var турецькою означає "є". Чи є користь для футболу від VARу? Думаю, що "йок", що турецькою значить "немає"

×