Хто такі лобуш і цуба - розповіли про таємну мову жебраків

У давнину незрячі жебраки на Волині користувалися власною мовою.

Свою мову вони не передавали "видющим людям". Про неї розповіла дослідникам жителька села Білин на Ковельщині Волинської області Анастасія Ладан. Вона була дружиною незрячого жебрака. Від нього перейняла арго, повідомляють "Хроніки Любарта".

Нові жебраки складали іспит на знання пісень та молитов. Виставляли могорич. Жінок могли змусити переспати зі старшим. Після цього визначали села, у яких дозволять просити гроші.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якими словами галичани найбільше дивують жителів інших регіонів

Дослідники навели слова волинських жебраків, про які змогли дізнатися: баштиі – батько; маниця, маничо – мати; йонус – син; андруска – донька; андрус – брат; лох, меж, мєх, мих – чоловік; куба, раха, цуба, реха – жінка; бобзюк, лобуз, лобус, лобуш – хлопець; деіка – вода; сумер, сумир – хліб; альмо, гальмо – молоко; терен – сир; весло, увесло – масло; кирити, кірити – пити, клевиї – добрий, нехухиї – негарний.

×