"Священник провів відправу за 5 хвилин" - як ховають людей під час пандемії

"Моя знайома вже з добрий десяток років працює в США. Весною торік раптово померла її 40-річна донька. Через закриті кордони вона не могла прилетіти в Україну. Тому за процесією спостерігала через відеозв'язок. Дійство транслювала її онука по телефону. Було боляче дивитися, як ридає на іншому кінці світу мати, що не може бути присутньою на похороні власної дитини", - розповіла кореспонденту Gazeta.ua Світлана Миколаївна з міста Немирів на Вінниччині.

Covid-19 вплинув не тільки на збільшення кількості померлих у світі, але й на організацію похоронних процесій. Через вимоги дотримання соціальної дистанції багато людей звернулися до творчих рішень, таких як віртуальні збори для групової жалоби. Але послуги за допомогою Zoom не можуть повною мірою об'єднати людей, вважає антрополог з відділу релігії Колумбійського університету Меттью Енгельке.

"Через заразність вірусу людям потрібно триматися окремо, навіть на похоронах. Як ви гадаєте, що втрачається, коли люди не можуть особисто сумувати разом? Якщо поглянути на етнографічні записи, то цілком зрозуміло, що фізичні останки людини майже завжди отримують якусь значну повагу. Мертві - особливі. Соціальні конвенції, культурні конвенції та особисті почуття все ще організовані навколо фізичної присутності. І здатність буквально об'єднатись як спільнота є важливою її частиною. Очевидно, що з пандемією Covid-19 це стало важко. Іноді ми думаємо про похорони як про приватні заходи, але вони також мають важливий публічний вимір, оскільки мова йде про визнання на рівні групи чи громади", - розповів він журналу Knowable.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Під час пандемії люди більше економлять на похоронах

Водночас онлайн додатки дають змогу слідкувати за проведенням процесій з різних кінців світу.

"Парадоксально, але ви можете сказати, що пандемія Covid-19 насправді дає змогу отримати більшу гласність. Адже якщо ви, наприклад, маєте родичів в Тегерані, Ріо та Пекіні, то всі разом можете приєднатись до заходу через Zoom. Але відчуття фізичної близькості все ще так важливе. Усе, що пов'язане з ритуалом та зв'язком між фізичним тілом, емоціями та людьми створює щось на зразок того, що французький соціолог Еміль Дюркгейм у своїй класичній праці "Елементарні форми релігійного життя" назвав "колективним зануренням". Той сенс, у якому люди переходять за межі почуття обмеженого "я", для того, щоб бути зв'язаними", - зауважив Енгельке.

49-річна Кейт із США розповіла Gazeta.ua про поховання своєї матері: "У матері була деменція. Останні роки вона жила в чудовому закладі для літніх людей. Мала свою кімнату і я провідувала її щонайменше 4 рази на тиждень. Але через пандемію ми не могли побачитись 1,5 місяці. Заклад, де вона перебувала, повністю закритий. А потім мені зателефонували і повідомили, що матір лежала в лікарні з Covid‐19, і померла. На похороні дозволили бути присутніми трьом людям. Священник, якого запросили, нічого не знав про матір, тому відправу провів за 5 хвилин. Наступного ранку я написала матері довгий лист. Коли мені дозволять, я планую піти до її могили, щоб прочитати його. Це буде моїм ритуалом прощання".

×