Іду в центр обслуговування клієнтів "Київенерго" на Троєщині. Поки відпустка, маю укласти угоду на постачання електроенергії, без посередництва ЖЕКу. Тепер треба так. А ще вони нарахували мені якийсь борг.

7.45. Я на сходах під "Київенерго" 77-ма в паперовому списку. Той, хто записаний 11-м, прийшов о третій ночі. Після відкриття офісу о 8.00 в реальній черзі – 99-та. Видають талони на день. Найдовше обслуговують якраз із мого питання – стосовно електроенергії.

Дві години поспала на дивані в офісі, годину дивилася мальовані ролики про цю контору. Тепер знаю, чому влітку відключають гарячу воду, а восени тепло не дають усім одночасно. Виходжу на вулицю по каву й шоколадний батончик. Повертаюсь – когось виносять на ношах у "швидку". Значить, мені не найгірше.

В офісі туалет і вай-фай безкоштовні, не жарко. І меблі – оранжевого кольору, як мої сумка й окуляри. Це примиряє мене зі світом.

Стежу за табло, слухаю розмови навколо. Чим ближче мій номер, тим дурніші страхи. Чи приватизована в мене квартира? Можна подумати, мені її держава давала. Вкотре передивляюся свої документи.

90-й пішов! Ще година – і я.

14.23. Ненавиджу клієнта 91 – він там уже вічність. Син удома двічі пластівців із молоком поїв. Хоч молока було ледве на раз.

14.30. Папір у туалеті закінчився. І води гарячої в "Київенерго" нема.

Починаю вивчати буклети. Стоячи. Сидіти вже не можу.

15.23. Я – наступна!

"Мою" тьотю теж звуть Наталією. Борг зменшують на третину, і я вже з ним згодна.

15.58. Я знаю, що таке щастя: це вийти нарешті з "Київенерго". Через вісім годин. Це все я витерпіла, аби й далі платити їм гроші.

×