Біля міста Узин, що за 100 км від Києва, за радянських часів базувалися важкі стратегічні бомбардувальники. Щоразу їм заправляли 60 т гасу. Зайве пальне перед приземленням зливали. За багато років у ґрунтах під Узином накопичилося приблизно 1 млн т гасу, підрахували місцеві екологи.
— Я жила за 400 метрів від аеродрому, — розповідає узинчанка Aрина, 60 років. — То ми відрами черпаємо керосин із колодязя. За добу — майже тонну.
Біля криниці сім хат. Місцеві жителі черпають гас по черзі п"ять років. А по питну воду їздять візками до колонки, що за 2 км. Або цистернами купують привізну.
Нині гасу в криницях майже не лишилося. Його видобувають із свердловин завглибшки 8 м. Їх роблять буровики.
— Я копаю біля аеродрому ями на 5–6 метрів, — розповідає місцевий житель, який назвався Олександром.
Вечорами чоловік просиджує в барі. Про видобуток гасу любить поговорити за кухлем пива.
— Прив"язую відро на мотузку — і тягаю потрохи. Керосин зливаю у каністри.
Неочищене пальне продає по 5–6 грн/л. Торік ціна була 4 грн, каже Олександр. Пальне на автозаправках подорожчало, добувачі й собі підняли ціни.
— За день набираю п"ять десятилітрових каністр. Додому завожу їх своїми старими "жигулями".
Гас зливає в залізні бочки. Оптовики приїздять по нього що два тижні. Пальне також возять на продаж в сусідні села. У морозні зими селяни додають гас до дизпального. Інакше воно гусне, і двигун не заводиться.
За місяць на гасі можна заробити 2–2,5 тис. грн.
4 
35413
Коментарі
11