Черкасець Віталій Портянко, 22 роки, два тижні працює в Києві. Зранку до вечора носить по офісах одеколони, духи та помади. Ціни в нього нижчі, ніж у фірмовому магазині "Брокард" в підземному торговельному центрі "Глобус" на майдані Незалежності.
— У мене найчастіше беруть чоловічий парфум "XS" за 100 гривень. А в магазині такий коштує 600. За день беруть п"ять-шість штук, — Віталій витягує із сумки флакон на 100 мл. — Добре беруть по 20 гривень помади "Лореаль". Тепер по телевізору їхня реклама йде. У магазинах їх продають по 100 гривень.
Увесь товар — фірмовий, запевняє Віталій. А дешевший, бо це конфіскат із Бориспільської митниці.
— Наприклад, замовив фірмовий магазин у Києві тисячу помад, — пояснює хлопець. — А привезли 1200. Різницю митниця забирає. А потім нам продає.
Щоранку в офісі фірми поблизу Контрактової площі, де влаштувався на роботу Віталій Портянко, проводять планірку. Півсотні розповсюджувачів домовляються, хто яким районом ходитиме, щоб не перетинатись одне з одним. Потім кожен бере під заставу паспорта помади та парфуми — і вирушають на обхід столичних офісів.
— Виручку приносимо увечері, 25 відсотків залишаємо собі. Я щодня вторговую близько тисячі гривень. Собі залишаю 200–250 гривень. За місяць набіжить десь чотири тисячі.
Із заробленого 1300 грн Портянко віддасть за квартиру. Тисячу хоче завезти батькам. Вони працюють, але отримують мало.
На цю роботу Віталій влаштувався за газетним оголошенням. Перші два дні вчився — ходив з інструктором. Далі почав працювати сам. Швидко перестав соромитися і боятися. Хоча бувало, що в колег Віталія забирали гроші і товар.
Портянко хоче стати керівником нового офісу. У Києві за півтора року їх відкрили шість. Та спершу треба стати інструктором, залучивши до продажу трьох людей. А ті мають навчити ще трьох. Тоді Віталія Портянка й призначать директором.
— Півтора року тому в Києві не було такого бізнесу взагалі, — розповідає Віталій. — Моєму шефові 23 роки. Він приїхав із Москви, налагодив зв"язки з нашою митницею. Тепер заробляє 30 тисяч гривень на день.
Бізнес цілком законний, запевняє Віталій. Але назви фірми не каже.
Щодня за оголошенням на фірму приходять два десятки молодих людей. Із них двоє-троє залишаються працювати. Іншим не подобається характер роботи: весь час на ногах. Вуличних продавців-комівояжерів іноді зустрічають вороже.
— Я навчився не звертати на це уваги. Для продавців-початківців фірма влаштовує тренінги з психологами. А я намагаюся ходити в ті офіси, де ніхто з наших раніше не бував. Там беруть все краще, — ділиться секретом Віталій.
2 
35413
Коментарі