понеділок, 02 квітня 2007 17:48

Юлія Літвінова перед Великоднем продає до 700 вінків

Автор: фото: Олександр ЛУЦЕНКО
  Полтавка Юлія Літвінова виготовляє та продає поминальні вінки у четвертому поколінні. Цією справою займалися її прабабуся, бабуся з дідусем і мама. Бабуся й мама робили поминальні квіти з паперу, який поливали розтопленим воском чи парафіном
Полтавка Юлія Літвінова виготовляє та продає поминальні вінки у четвертому поколінні. Цією справою займалися її прабабуся, бабуся з дідусем і мама. Бабуся й мама робили поминальні квіти з паперу, який поливали розтопленим воском чи парафіном

Продавці поминальних вінків за сезон заробляють 2–3 тис. грн. У критому павільйоні Центрального ринку Полтави щороку обладнують спеціальні місця для такого товару. Цього року вінки продають від 2,5 до 40 грн, штучні квіти — від 50 коп., букети — 2–5 грн, гірлянди — по 7 грн, кошики — 20–150 грн.

— Віночок із шовковими квітами за 2 гривні 50 копійок довше висітиме, ніж великий із бархатними за 30, — каже продавець Юлія Літвінова, 57 років. — Оксамит швидше вигорає, хоча й красивіший. Такі вінки багаті купують. Я завжди людей попереджаю, що шовк довше зберігає свій колір.

Жінка вінки виготовляє сама. Матеріал купує у Москві, коли їздить до доньки. Або під Харковом. Каже, що турецькі квіти кращі за китайські. Колись їх робила сама, а зараз купує готові. Щоб квітки стали рівненькими, тримає їх на пару над чайником.

— Отам зразу видно якість, — ділиться Юлія Миколаївна. — Трапляється не бархат, а тканина з його напилєнієм. Під паром воно осипається, вода стає кольоровою. А ціна однакова.

Літвінова 25 років пропрацювала в ательє — виготовляла квіти для наречених. На пенсії почала робити поминальні вінки. За майстерню їй слугує квартира. Там усе завішано вінками. Їх жінка починає робити ще із серпня. За сезон виготовляє 500–700 штук. У березні виходить на базар. За перевезення товару, патент, камеру схову й містове у місяць платить до 1 тис. грн. Має постійних клієнтів. Каже, що займається цією справою останній рік.

— Болячки замучили. У чоловіка цукровий діабет. Йому зробили операцію на оці. Заплатили три тисячі двісті гривень. Цих коштів за минулий сезон не заробили. Донька з Москви гроші висилала. Цю справу покинемо. Коли париш, воно ж страшне, ядовите — в мене зоб розвинувся. Доторгую цей сезон, і треба операцію робити.

Пані Юлія робить гірлянди метрової довжини. Продає їх по 7 грн. Говорить, що такого на ринку більш ніхто не продає, бо не знають, як робити.

— У радянські часи на хрести вішали смужки-гірлянди, — згадує жінка. — Казали, що вінки не можна. Це просто народна видумка, як і те, що на вінку має бути шість квіток. Усе це єрунда. Який букет є, такий і є. Я сама чула, як виступав київський священик. Немає різниці, скільки понести квітів. А як рвуть польові квіти? Їх же не рахують.





На гробки в середньому витрачають 100 гривень

Померлих поминають через тиждень після Великодня у понеділок. У народі цей день називають проводами чи гробками.

50-річний Олег Залізняк із Полтави поминатиме батька й матір у неділю, 15 квітня. Поїде до райцентру Нові Санжари, де поховані рідні.

— Купив два вінки, — показує. На них — жовті троянди. — Мама любила ці квіти. Тоді й приберу могилки, бо ніяк вирватися раніше.

На вінки Олег витратив 60 грн. Дорога обійдеться йому в 10 грн.

— Купила чотири букети. А треба вісім, — 51-річна Ольга Педенко приїхала в Полтаву з райцентру Диканька у справах. На Центральному ринку розглядає кошик із квітами за 15 грн. — Квітів купую десь гривень на 30. За фарбу для хрестів заплатила 20 гривень. На цвинтар візьму цукерки, печиво й напої. На гробки щороку витрачаю до 100 гривень.

43-річна Тетяна Бехтер із Полтави вибрала букет квітів за 10 грн. Ще жінці потрібно придбати шість таких. На поминальний день вона витрачає 100–150 грн. Каже, що це один день у році, коли зустрічається майже вся родина.

На цвинтарях Полтавщини в поминальні дні влаштовують колективні служби за упокій.

— Коли батюшка відспівує, за ним носять скриньку. Люди туди кидають по 2–5 гривень, — розповідає 49-річна Ольга Сватковська із села Ціпки Гадяцького району на Полтавщині. — Як кажуть, у попа такси й здачі немає. Хто скільки дасть. За відспівування покійника на цвинтарі платять 10–20 гривень. А в день похорону чи хрестин батюшці дають 50 гривень.


Iз чим поминають померлих


Для волинянина проводи обходяться у 50–70 грн. Великодні продукти в Луцьку зазвичай купують на базарах. Там домашні яйця дешевшають до 3,5 грн за десяток, пасочки віддають по 2–3 грн, а за вінок із штучних квітів просять 7–15 грн.

У Чернівцях на поминальні дні обов"язково купують калач і пакет солодощів, у Рівному — беруть хліб або паску і три крашанки. Після панахиди священик усе забирає і відвозить до монастиря. У Тернополі на цвинтар хліба не несуть, тільки крашанки.


Львів: паска, крашанки, букети штучних квітів, вінки, свічки, панахида — 35–65 грн.

Чернівці: калач, пакет солодощів, свічки, вінок, панахида — 55–95 грн.

Рівне: гілочка штучних квітів, вінок, свічки, панахида — 20–50 грн.

Ужгород: паска, крашанка, свічки, вінок, панахида — 20–65 грн.

Тернопіль: крашанки, свічки, вінок, панахида — 30–55 грн.

Івано-Франківськ: паски, крашанки, штучні квіти, вінок, свічки, панахида — 25–60 грн.

Зараз ви читаєте новину «Юлія Літвінова перед Великоднем продає до 700 вінків». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі