"У нашому гуртожитку люди вже тиждень записуються в черги, — розповідає 19-річна Тетяна, другокурсниця столичного університету Шевченка. — Набирають по вісім осіб. Хлопці з нашого гуртожитку були в таборі "регіоналів" із восьмої ранку до восьмої вечора — й отримали на руки 150 гривень. У мене така ж стипендія за місяць".
— Там два-три рази годують, — продовжує студентка. — Інколи кажуть розвантажити каністри з водою або поставити намети. Дівчата залишаються у таборі ночувати за 120 гривень.
Мама Тетяни разом із молодшим братом-школярем живуть у Кіровоградській області. Зарплата в неї 750 грн. Дівчині доводиться самій шукати заробітків. Заявки від "регіоналів" надходять майже щодня. Вони платять найбільше, по 45 грн за двогодинний мітинг. Інші партії пропонують 20–30 грн. Тетяна їздить "на роботу" після навчання разом із сусідами з гуртожитку. У квітні 2007-го таким чином можна заробляти щодня.
Постачанням людей для пікетів та мітингів третій рік заробляє 20-річний Сергій, третьокурсник Київського політехнічного. Він організатор-оптовик.
— Головна фігура — замовник акції, — пояснює Сергій. — Він видає гроші підрядникові. А той повинен зібрати на мітинг 5–10 тисяч людей. За одну голову замовник платить 60 гривень. Тоді підрядник виходить на нашу студентську профспілку. Скуповує у нас студентів дрібним оптом. Мінімальна партія, яку ми повинні зібрати, 50 чоловік. Студент отримує гроші після закінчення демонстрації. Ясна річ, як оптовик я теж маю свої комісійні.
За півдня в наметовому таборі платять 150 гривень
— Найбільше оптовики заробляють на постачанні "мертвих душ". Головне — обдурити рахівників, — каже Сергій. Легше це робити, коли є великий натовп. Для цього хлопець домовляється зі знайомими, такими ж оптовиками, як і він. Вони "позичають" один одному своїх студентів на ту пору, коли підрядник приходить рахувати "голови".
— Після того як людей порахували на сходці "регіонів" на Європейській площі, ми переходимо на пікет соціалістів під Верховною Радою, — пояснює Сергій. — Студенти все одно отримають свої 30–40 гривень. А за цей час підрядники і собі зберуть по 50–60 гривень за душу відразу від двох-трьох політичних партій. Тому й виходить так, що стояло нас дві-три тисячі, а замовник після мітингу оголошує в пресі, нібито в заході взяли участь 50 тисяч демонстрантів. Якось мені вдалося перевести масовку на три заходи за один день. За комісійні купив собі фірмовий ноутбук.
Людей "із вулиці" підрядники, як правило, не беруть. Кожного в обличчя все одно не запам"ятаєш. А чесному слову в таких справах не вірять. Возити на вуличні акції людей із Донбасу дорого. Демонстрантів треба годувати, ставити їм намети або шукати житло. А студентів із гуртожитків контролювати легше. Обходяться вони найдешевше. Тому партійні посадовці, відповідальні за зв"язки з молоддю, звертаються до студентських профкомів.
Але 25-річній Оксані Павлюк зі столичної вул. Лайоша Гавро 20 грн організатори запропонували просто на вулиці.
— Мене перестріла тітка в голубій накидці: "Девушка, не хотите подработать? Нужно постоять с флагом полтора часа. Заплатим вам 20 гривен", — згадує Оксана. — Прапор треба було повернути цій організаторці в кінці мітингу. А вона б видала тоді гроші. Я відмовилася. Поспішала на вечірні заняття в консерваторію.
Мітинги в Києві триватимуть до кінця квітня.
4 
35413
Коментарі
1