Столична пенсіонерка Маргарита Патковська, 62 роки, вишиває штори та покривала.

1991 року влаштувала виставку власних вишитих картин у готелі "Інтурист", що на вул. Госпітальній у Києві. Кілька замовили туристи з США.

— Дали кількасот доларів — шалені гроші, бо тоді зарплата була 10–20 доларів, — згадує Патковська.

Власноруч вишила гардини, покривала й подушечки для квартири на столичній вул. Саксаганського.

— Замовників одразу попереджаю: робота копітка, залежить від настрою, тому виконати її до якоїсь дати не обіцяю, — Патковська викладає на стіл котушки із золотистими та сріблястими нитками.

За вишиту штору бере щонайменше $100, часом і $1 тис. Буває, місяць вишиває одне полотнище. Клієнтів не шукає — дзвонять за порадою знайомих. Найбільше замовлень — від жителів Кончі-Заспи й Пущі-Водиці.

— Гардини прикрашаю квітами, — веде далі майстриня. — Пурпурові троянди шию з оксамиту. Вишиваю кожну пелюстку, а їх треба від 20 до 40. Потім зшиваю їх, прикріпляю квітку до прозорої стрічки. Нею обв"язують штори.

Нині Патковська працює над скатертиною. Де лежатиме річ, не каже: її майбутній власник — дуже відома людина. Штори й постільну білизну їй замовляв архітектор Бабушкін, а в середині 1990-х — кілька відомих кримінальних авторитетів.

У Патковської є штори-репродукції картин.

Кілька сюжетів запозичила у двоюрідної сестри — народної художниці Польщі Марії Креницької.

×