Житель селища Макарів Київської області Сергій Наумець, 48 років, приїхав у Київ провідати доньку-абітурієнтку. Вона проходить довузівську практику.

— Поселив дочку в знайомих на Академмістечку, то приїхав провідати, — пояснює чоловік.

Удома має великий город. Тричі на тиждень сторожує в місцевого підприємця.

— Жінка мені сказала, щоб не їхав порожняком до Києва 50 кілометрів, а набрав на продаж якихось овощей. Тут можна продати — от і будуть гроші на бензин. Літр же тепер більше 6 гривень. Заправка до Києва й назад мені в сотню обходиться.

Наумець завантажив багажник і заднє сидіння своєї "лади" четвертої моделі качанами кукурудзи.

— Жінка сміялася, що як не спродамся й назад додому привезу, то місяць буде чим свиней годувать, — усміхається.

Городину чоловік продає з машини по дорозі до станції метро. Спершу Сергій віддавав качан по 50 коп. Але через дорогу їх продавали по гривні. Він і собі підняв ціну.

— Уранці так-сяк торги йшли, а тепер люди з роботи вертаються, то вже й черга, — каже.

Обчищати лушпиння допомагає молодший син.

— Мені ще дві обчистіть, — просить білява жінка років 45. — Ви мені 13 дали, а я 15 гривень вам заплатила.

До сьомої вечора в багажнику Наумця залишилося два мішки качанів. Біля машини — гора лушпиння.

— Уторгував за день 700 гривень. До ночі, може, й ці два мішки спродам. Жінці ще в обід дзвонив. Сказав, щоб назбирала на полі ще з кілька мішків. А на верхній багажник капусти наберу.

×