Пошитий одяг на 100 гривень дешевший за куплений

 

20 років тому за швейну машинку та викройки бралися модниці, які хотіли виглядати якось особливо. Зараз шити для себе одяг ще й вигідніше, ніж купувати в магазинах.

— Я мушу шити собі одяг, — каже Анна Волкова, 27 років. — Мій зріст — метр п"ятдесят два. На себе можу купити хіба що дитячу одежу. Тому шию з 14 років. Викрійки беру зі старих маминих журналів типу "Бурда". Там справді є оригінальні речі. Наприклад, на довгий весняний сарафан купую два-три метри тканини, приблизно за 40 гривень, застібку блискавку — за 20, пару декоративних ґудзиків, два метри стрічки. Усе разом коштуватиме 150 грн. За два дні сарафан готовий. На базарі такий обійдеться у 200–250 гривень, а в магазинах — ще дорожче на 50 гривень. Виходить, що я економлю майже вдвічі, не кажучи вже про ексклюзивність речей.

21-річна киянка Анастасія Терещенко професійно шиє чотири роки. Закінчила технікум і мріє стати відомим дизайнером.

За півсотні маю гарну спідницю на весну

— На базарі я ловлю себе на думці, що можу зробити краще, — розповідає Настя. — По бутиках іще цікавіше ходити. Там трапляються речі, які надихають мене створити щось новеньке. Пошила недавно спідницю з тканини двох видів. На один відріз витратила 30 гривень, на другий — 15, на ґудзики і блискавку — до 5 гривень. Так за півсотні я маю гарну спідницю на весну. За ці гроші на базарі щось китайське купила б.

Швачки зауважують, що невигідно шити прості речі з дешевих тканин. Бо власноручна трикотажна кофточка чи спідничка з дешевого матеріалу обійдеться дорожче, ніж базарна. Заводи ж беруть тканину за оптовою ціною, тому фабричні речі продають дешевше. Так само і в ательє — вигідно замовляти дорогі речі.

— Я була свідком на весіллі подруги торік восени, — розповідає киянка Тетяна Семенова, 24 роки. — Не могла купити хорошу сукню. Довелося звернутися до ательє. За два тижні мені її пошили. Разом із тканиною робота коштувала 550 гривень. Схоже плаття за 300 євро я бачила в італійському каталозі. У цьому ательє мені пошили ще й теплу спідницю. Обрала для неї дорогу тканину й теплу підкладку. Заплатила 400 гривень. Спідниця дуже зручна, хоча на ринках, мабуть, можна придбати дешевше.

Харків"янка Віра Наумова, 48 років, в"яже светри для себе, рідні та друзів.

— Я не думаю, що це вигідно, — зауважує Віра. — Якісні нитки коштують дорого, 30–50 гривень. Зимовий товстий светр треба в"язати у дві нитки. Значить, знадобиться шість мотків, а це 250–300 гривень. Светри на ринках дешевші. Мабуть, найвигідніше в"язати речі для дітей. Бо у магазинах дитячий светрик коштує 60–80 гривень. Своїй онуці я в"яжу сама. Робота обходиться у 20–30 гривень. Це зручно: пізніше виріб можна розпустити, додати ниток та зв"язати інший светр більшого розміру. Тільки пряжу для дитячого одягу треба підбирати уважно, щоб не подразнювала шкіру малюка.

Джинси із секонд-хенду прикрашають бісером

Для багатьох модниць джерело дешевого одягу — секонд-хенд. Речі звідти за кілька годин можна перетворити на модні обновки.
— На секонд більше 100 гривень із собою не беру, — розповідає киянка Валентина Сокіл, 23 роки. — Купую там троє джинсів, пару тенісок, пару светрів. Потім іду до найближчого магазину "Все для шиття", купую ще на 100 гривень аплікацій та інших дрібниць. За два вихідних перетворюю одяг із секонду на оригінальні речі. На одні джинси нашиваю аплікації — виходять неформальні штани. Інші розшиваю бісером — краса! Теніски можна розмалювати акриловими фарбами чи фарбами по шкірі, розшити бісером, а можна прикрасити стрічками та бантиками.

×