Киянин Олексій Прокопчук, 27 років, позичив товаришеві 500 грн. Той обіцяв повернути борг за чотири дні. Як не заробить, то перепозичить. Відтоді минуло чотири місяці. Борг не повернув.
— Він просив утричі більше. Але на ту пору я мав лише 500 гривень, — каже Прокопчук. — Якось випадково зустрілися серед міста. Приятель і словом про борг не прохопився. Я йому простив. Зате тепер маю науку.
У киянина Сергія Полюховича, 46 років, друзі теж часто просять у борг. Сергій торгує продтоварами на базарі поблизу Севастопольської площі. Поряд тримає кіоск, де продається пластмасовий посуд.
— Принаймні раз на місяць хтось та й звернеться, — каже чоловік. — Позичаю не всякому. Зважаю, для чого просять.
Нещодавно до Сергія прийшов далекий родич.
— Я йому одразу: "Петре, якщо просиш на бізнес — і сотні не дам. Якщо на що інше — подивимося", — розповідає чоловік.
Петру бракувало 2 тис. грн на авто, яке треба було чимшвидше забирати. Машина вживана, але в хорошому стані. Власник віддавав її задешево.
— Ми домовилися, що за півроку Петро поверне мені позичене без відсотків, — каже Сергій.
Полюхович позичає не більше 5 тис. грн. Відсотків не бере. Розписки теж не вимагає — вірить на слово.
— Я відчуваю, хто надійний позичальник, а хто: ні, — пояснює він. — Хтось обіцяє 10 тисяч за місяць повернути, а хтось — за два роки. Першому не позичу. Надто короткий строк. Хіба він встигне за такий час заробити 10 тисяч?
Повертають усі, каже Полюхович. За чотири роки сталася лише одна затримка. Знайомий позичив тисячу гривень, повернув на місяць пізніше обіцяного, але без нагадувань.
— Сам я брав у борг не більше десятки, та й то ще в радянські часи, — запевняє він.
Олексій Прокопчук у позичках і тепер не відмовляє, але цікавиться, для чого треба гроші. В заставу бере коштовні речі, приміром, золотий хрестик або весільну обручку.
— Такі речі пов"язані з важливими подіями в житті. Новий хрестик можна купити за 100 гривень. Для більшості зберегти річ, отриману в спадок, — принципове питання.
Позичальник має право вимагати проценти
Розписку — письмове підтвердження позики — варто брати, незважаючи на особу. Навіть якщо це близький друг чи родич, радить юрист київської правової компанії "Наша справа" Вадим Прокопенко, 26 років.
— Писати розписку можна в довільній формі за таким зразком: "Я (прізвище, ім"я, по батькові), позичаю в такого-то (його повне ім"я) таку-то суму грошей. Зобов"язуюся повернути до такого-то числа", нижче — дата та підпис, — пояснює Прокопенко. — Найкраще договори засвідчувати в нотаріуса. У разі неповернення грошей позикодавець може повернути собі борг за виконавчим написом нотаріуса. Тобто оминаючи довготривалі судові процеси. Завірення документа коштує від 200 гривень.
— Позикодавець може вимагати з позичальника проценти за користування його грошима, навіть якщо про цю умову не згадано в договорі, — каже Прокопенко.
Під великі позики дають майнову заставу.
2 
35413
Коментарі