Львів'янка 27-річна Галина Остряч раз на місяць їздить у Польщу на закупи. Бере 200–300 євро — 5–8 тис. грн. Додому привозить продукти, побутову хімію, ліки, одяг.
— Раніше їздила автобусом, в одну сторону виходило 500 гривень. Тепер отримала водійські права, то їду автівкою. Так зручніше, бо в руках багато товару не привезеш, — розповідає Галина Остряч. — Найчастіше скуповуюся в супермаркетах у Перемишлі. Інколи заїжджаю до Кракова чи Варшави. В польській столиці моя подруга живе. Три роки тому вийшла заміж за місцевого. Буває, в неї заночую. Бо торік ввели правило: на території сусідньої країни треба перебувати не менш як добу. Інакше на митниці потрібно платити.
На деякі продукти в Польщі ціна вдвічі нижча, ніж у наших супермаркетах. Але треба знати точки. Коли вперше поїхала, зайшла в перший-ліпший магазин при кордоні. Там ціни страшні. Потім подруга мене поводила по вигідних крамницях. Розповіла, що треба шукати товари з червоними цінниками — акційні. З Польщі часто привожу каву, чай, спеції. В Україні літр олії коштує 30–35 гривень, там — 20–22. Також люблю польські сири, йогурти, сметану. Інколи ціни наполовину нижчі від наших. Також значно дешевше м'ясо та риба. Але їх боюся брати. По-перше, гірші за смаком. По-друге, величезний термін придатності насторожує. Польське сало та шинку теж не люблю — на смак, як мило.
Найбільше коштів Галина Остряч витрачає на побутову хімію.
— Багато купую рідкого прального порошку. Беру собі, мамі, свекрусі. Одна пляшка виходить 60–70 гривень. У нас такий по 200–250 продають. Також купую дезодоранти, шампуні, бальзами для волосся. Інколи сусідка замовляє памперси для дітей. На пачці заощаджує 80 гривень, — продовжує. — Коли їду в Польщу, знайомі та родичі зносять медичні рецепти. За кордоном ліки дешевші. У мого батька проблеми з нирками. Щоразу йому беру медикаменти. У нас їхня ціна — 900 гривень. У польській аптеці — 300. На наступних вихідних поїду по подарунки до Миколая. Візьму 500 євро — більш як 13 тисяч гривень. Я щороку скуповуюся в листопаді. Бо перед самими святами весь день у черзі на кордоні можна простояти. Поляки жартують, що українці по "кіндери" їдуть. У супермаркетах Перемишля більше українців, ніж поляків. Тільки й чуєш: "Ти звідки?" — "Зі Львова". — "А я — з Івано-Франківська".
Купуватиму одяг похресникам, племінникам. Там він утричі дешевший. Колись у львівському магазині побачила красиве дитяче плаття. Коштувало понад 2 тисячі гривень. У Польщі знайшла таку ж сукенку за 800 гривень. А от іграшок дешевих там не бачила. Ціна приблизно як в Україні. Якось потрапила на розпродаж у взуттєвому магазині. Чоловіку кросівки, що в нас вартують більш як 3 тисячі гривень, узяла за 1600. Наступного року плануємо робити ремонт. Усю техніку — холодильник, пралку, телевізор — купуватимемо в польських магазинах.
Якось запитала в подружки, яка живе у Варшаві: "А чого в Польщі бракує?" Каже — дешевої горілки, сигарет і хороших лікарів.
8 
35413
Коментарі