Жителька Вінниці Надія Басалига, 42 роки, продає обіди неподалік Центрального ринку. До її сірого пікапа "Рено Кенгу" стоїть черга. На коробках із посудом лежить меню. Страви з каструль жінка накладає у пластикові тарілки, дає такі ж виделки.
Ірина Томчук стоїть у черзі зі списком. Бере шість обідів.
— Колеги замовили, ходимо по черзі, — каже 27-річна Томчук. — Раньше ходили в кафешку або перебивалися бутербродами.
— Дєвушка, давайтє бистрєє, бо їсти хочеться, — підганяє Андрій Баланюк. Він приходить за обідом із Центрального ринку.
Порція з гарніру, салату та відбивної коштує 8 грн. Каша та салат — 5.
— Це дешевше, ніж у кафешці, і смачніше, — запевняє Ірина Томчук. — Можна замовити улюблену страву — голубці, пельмені, пиріжки або піцу. Це буде на 2–3 гривні дорожче.
Продавати обіди Надія Басалига розпочала дев"ять років тому. Працювала комірником у дитсадку, але її скоротили.
— Якось мій чоловік повернувся з роботи, розказує: "На базарі печеню гарячу носять, а ви сидите без роботи, — згадує жінка. — Готуй обіди й неси на базар".
Наступного тижня Басалига з подругою приготували 42 горщики картоплі з м"ясом. Спакували їх у сумку — і на базар.
— Ні ложок, ні вилок у нас не було, але за день ми всі обіди продали, — продовжує. — Хто попробував, купляв у нас і наступного дня. Щоб швидше спродатися, обходили за день одразу кілька базарів.
Спродавши обіди, жінки одразу закуповували продукти.
— На це йде більша половина виторгу, — каже вінничанка. — Спершу вимотувалася. Думала, ніколи не висплюся. У мене ж один вихідний — неділя.
За рік подруга покинула справу. Нині Басализі допомагають куховарити доньки — Олеся та Наталя. Продає обіди сама.
— Маю постійних клієнтів, їх майже 70. Деякі фірми розширилися, мають філії в інших районах Вінниці, то я туди вожу.
Авто жінка купила на зароблене. Закінчила курси водіїв.
— Тепер легше, — додає. — Не треба возитися із сумками, та й клієнтури більше.
За день вторговує 700–800 грн. Харчі закуповує оптом, щодня на 400 грн. Решта — чистий прибуток. Планує купити квартиру для старшої доньки та відкрити кафе.
— Затрати на бізнес невеликі, — усміхається. — Головне, щоб не пропало бажання працювати.
Сім"ю жінка годує непроданими обідами. Пояснює, готувати окремо для родини не вистачає часу та снаги.
— Ми на продаж робимо незгірше, ніж для себе, — каже. — На вихідні іноді роблю піцу чи пельмені.
Надія Басалига куховарить удома. Живе у трикімнатній квартирі в районі Старе Місто. Два місяці тому зробила ремонт, додала кілька кухонних шаф із шухлядами. Зберігає там посуд та каструлі, із якими їздить на ринок.
Коментарі