Микола Вовнянко варить медове вино

 

Микола Вовнянко, 49 років, тримає велику пасіку в селі Сокиринці на Чернігівщині.

— Меду вдосталь, отого й почав варити медовуху, — розповідає пасічник.

Першими оцінили напій три роки тому друзі та родичі.

— Тепер, як гості приїздять, ніхто про горілку й не заїкається. Мед подавай! — продовжує чоловік. — Друзі й порадили варити на продаж.

Спеціальне обладнання не потрібне. У бондарів з-під Києва Вовнянко купив п"ять дубових діжок на 200 л. Тепер такі продають по 3 тис. грн. Ще потрібні великі емальовані каструлі. У них пасічник варить мед. Ставить на грубку і доводить до кипіння. Потім у 25 л перевареного меду вливає 60 л сирої криничної води. Змішувати можна і з холодним, і з гарячим медом. Суміш переливає в емальовані каструлі. Вона має вибродити 2 місяці. Хоча при 25–27°С переграє і за місяць. Зате потім довго вистоюється.

— Сира невистояна медовуха — каламутна. Висвітлилась, отже, готова. Переброджений мед переливаю в дубові бочки — і в льох, — продовжує Микола. — У бражці є природні дріжджі. Та як напій вистоюється, він набирає 12–13 градусів. Дріжджі пропадають. Отак із меду і виходить благородний напій.

Для медовухи Вовнянко бере гречаний або липовий мед. Від них найкращий смак і аромат. А колір — наче квас або темне пиво. Медовуха з квіткового або акацієвого меду іноді прозора, наче вода. Акацієвий мед брати не варто — він втрачає аромат. У дубових діжках медовуха має вистоятися не менш як півроку. Що довше стоїть, то краще смакує. Перший мед, зварений Миколою, вистояв три роки. На довше терпцю не вистачило, пояснює. Усе гості повипивали.

У дубових діжках медовуха має вистоятися півроку

За рік Микола Вовнянко варить 2 т медовухи. Допомагають дружина й обидва сини. Щоб продавати, зареєструвався приватним підприємцем — платником єдиного податку. Іншими зборами продукти бджолярів не обкладають.

Медове вино возить продавати у столицю. Торгує на ярмарках.

— У Києві десять районів, — пояснює пасічник. — У кожному за рік проводять по чотири ярмарки. У деяких навіть двічі на місяць. Літрову пляшку продаю за 20 гривень, а собівартість її — 8 гривень. За день 100 літрів розбирають.

Їздить на ярмарки власним авто. Туди й назад витрачає пального на 100 грн. Пластикові пляшки із закрутками закуповує оптом по 1,5 грн. Розливає вручну. Етикетки до пляшок друкують друзі з інституту "Київпроект", що на вул. Хмельницького в Києві. Микола Вовнянко щотижня продає там свій напій. Часто ярмарки проходять одночасно у двох районах Києва. Тоді бере із собою помічницю, 19-річну студентку Людмилу Самборську. Вона стоїть на одному ярмарку, Микола — на іншому. Помічниця отримує 7% від виторгу.

Минулої суботи пасічник приїздив на ярмарок на Харківському житломасиві. Зрання розставляє стіл. Виставляє барильце і пляшки з медовим вином. Людмила запрошує перехожих скуштувати напій. Наливає в маленькі пластикові чарки.

— За день ярмаркування, буває, тисячу чарочок випивають, — каже помічниця. — Дехто після цього бере дві-три пляшки.

Літнє подружжя купує медовуху Миколи Вовнянка вдруге. Кажуть, брали напій минулого разу. Сподобався.

— Медове вино найкраще смакує охолодженим, тож тримайте його в холодильнику, в закритій пляшці, — радить Людмила.

Медовуху радять давати хворим по 150–200 мл перед сном.

×