Дмитро Шостак став директором супермаркету в 23 роки

 

Навесні киянин Дмитро Шостак, 23 роки, став директором супермаркету електроніки "Ельдорадо" на столичній вул. Декабристів.

Він закінчив технікум. Після армії, 2005 року, влаштувався охоронцем. Тим часом шукав роботу, пов"язану із комп"ютерами. Знайомі розповіли: "Ельдорадо" набирає продавців. Але зарплата мала — $250.

— Директор магазину питав про досвід, чи маю вищу освіту. А я — і без того, і без другого, — згадує Дмитро. — Я сказав, що змалку добре знаюся на електроніці. Він покликав адміністратора. Мене повели до телевізорів. Питали, чим відрізняються різні моделі. Потім — про комп"ютери, музичні центри.

Дмитра взяли у відділ касетних магнітофонів. Та попервах продати нічого не вдавалося.

— Я сипав термінами та цифрами, але не міг заохотити покупця, — зізнається Шостак.

Колега навчив: головне — правильно підібрати товар. Для цього слід побільше розпитувати клієнта.

— Якось прийшов чоловік. Знайшов у інтернет-магазині нову модель відеокамери за 700 доларів. У нас такої не було. Я розпитав, чому клієнт хоче саме її. Той просто хотів переглядати записи на телевізорі. Я підібрав кращу камеру із такими ж функціями. За ті ж гроші людина отримала на додачу сумку й тюнер для підключення до телевізора.

За кілька місяців Дмитро вибився в найкращі продавці. Його відділ приносив 40% від загальної виручки крамниці.

— Моя знайома влаштовує бізнес-консультації. Порадила дослухатися до вимог керівника, не ображатися на критику й не марнувати часу на балачки із колегами.

Доки не побуваєш в шкурі підлеглого, доти не станеш успішним керівником

За півроку Шостака призначили старшим продавцем, потім — адміністратором.

— Бачачи мою наполегливість, директор направив мене на управлінські курси до Москви. Я засвоїв головне: доки не побуваю в шкурі підлеглого, доти не стану успішним керівником, — каже Шостак. — Нас щодня ставили на іншу роботу — то комірником, то касиром.

Після курсів Дмитра призначили директором із продажів. Потім — виконувачем обов"язків директора супермаркету. Ще за кілька місяців став директором.

— Той магазин пас задніх, а став лідером із продажів, — пишається Дмитро. — Я щодня збираю по троє продавців. Вивчаємо асортимент, учу розмовляти із клієнтами.

Більшість часу Дмитро не в кабінеті, а в торговому залі:

— Недавно обурений клієнт приніс ноутбук. Каже, звук поганий. Продавці почали відкараскуватися, буцім покупець сам зламав товар. Я змінив кілька настройок — і звук налагодився. Клієнт залишився задоволений.

Дмитро знімає окрему однокімнатну квартиру біля Індустріального мосту. Платить $750. Мріє про легковик "Тойота Камрі".

— Можна взяти в кредит. Але я віддаю 750 доларів за квартиру. Ще 700 треба буде на кредит. На життя залишиться чотири сотні. Мені цього замало. Відкрию власний бізнес, отоді куплю лімузин, — ділиться планами.

За даними сайту rabota.ua, нині в Києві є вакансії 227 директорів. Їм пропонують платню від $1,5 до 7 тис.

— Керівники потрібні, адже справжніх фахівців обмаль, — каже Сергій Марченко, 34 роки, керівний партнер компанії "СМ консалтинг". — Найчастіше керівників вирощують із власних кадрів. Наприклад, магазини — зі звичайних продавців. Людина має стати лідером, щоб до його думки дослухалися.

×