Щоранку 63-річна Віра Подолян з Могилева-Подільського на Вінниччині йде пішки на базар у Молдову. Разом із 32-річною донькою Ганною переходять мостом до міста Отач на іншому березі Дністра. Там купують оптом фрукти, городину і вручну переносять в Україну. Тут продають дорожче.

Базари в Могилеві та Отачі — за 300 м від мосту. Тепер жінки носять яблука. Наприкінці травня перейдуть на суницю й черешню. Потім носитимуть малину, огірки та помідори.

— Як ягода піде, отоді буде жара, — розповідає на ходу 54-річна Галина, Вірина подруга. Вона теж промишляє прикордонною торгівлею. — А редьку брати невигідно: вона щодня у ціні падає.

Через молдовський митний пост Віра та Ганна проносять по 50 кг яблук. Саме стільки дозволено митними правилами сусідів. Але в Україну ввозити можна не більше 2 кг овочів або фруктів. Заробітчани знайшли вихід. На молдовському боці поряд із лінією кордону, позначеною впоперек мосту, ставлять свої коробки. Яблука розкладають у торби по 2 кг і так проносять через українську митницю. Держкордон переходять по 10–15 разів за день.

— Жителі Могилева-Подільського й району мають право перетинати кордон із внутрішніми паспортами, — каже начальник митного посту на мості Ігор Туржанський, 35 років. — Якби ставили відмітки у закордонні паспорти, їх довелося б міняти щотижня.

Яблука з однієї коробки Віра з донькою швидко розкладають по торбах. Із ними йдуть через кордон. Другу коробку залишають на мості.

— Ніхто її не візьме, тута всі так ходять, як ми, — говорить Віра Подолян, напихаючи яблука ще й у кишені. — Якщо ящик на 20 кіло, це нам з дочкою треба по п"ять ходок зробити. От п"ять ящиків пронесемо, і кожна по 9 кілометрів намотає. Якось ми по 50 гривень за день заробили. Аннушка, помниш? — гукає до доньки.

Фрукти розкладають у торби по 2 кілограми

Та з торбою вже на українському боці.

Поряд перекладає яблука "конкурентка", 53-річна Олена. Яблука напихає за пазуху.

— Якби було з чого прожити, хіба ж я принижувалася б? — виправдовується жінка.— Сама знаю, що очі контролерам намозолила. По 15 разів на день бігаю. Ледве заробляю 15 гривень.

На контрольному пункті працівник уводить паспортні дані в комп"ютер. Митник зважує торби. Вони значно важчі. Умовляє Олену відсипати яблука.

— Тітко, у цій торбі аж на троє людей! — каже. — І з-за пазухи витягуйте, видно ж. Не можу я дозволити аж 6 кіло в сумці проносити.

Олена повертається на молдовський бік мосту і викладає яблука з-за пазухи в коробку. Кілька знов розпихує по кишенях.

— Ми тут всі з інститутами й університетами за плечима, — говорить на ходу Віра. — Я вже пенсіонерка, а дочка так ніби на консервному заводі робить. На роботу три дні на місяць кличуть. Тепер завод стоятиме аж до молодого горошку. А в Аннушки дитина півтора рочку.

У молдовському Отачі Віра та Ганна Подоляни купують яблука по 3–3,5 грн/кг. Продають на могилівському базарі на 30–50 коп. дорожче.

×