Родина з Індії розповіла про своє життя в Україні

Через місяць після переїзду влаштувалася на роботу викладачем англійської мови в Бориспільському аеропорту.

Фото: БЖ

Тоді шиє в Києві одяг з індійських матеріалів

За свіжими овочами та фруктами ходить до місцевих фермерів на ринок

Індійська діаспора в Києві - близько 100 сімей.

39 річна Тоді Шалліні народилася і виросла на сході Індії. У 2007 році вона вийшла заміж за індуса, який вже тоді працював в київському офісі індійської компанії. Дівчина переїхала до чоловіка і вже 11 років подружжя живе в Києві. В них двоє дітей. А ще Тоді заснувала тут свій бренд одягу, який презентувала на Odessa Fashion Week 2018, пишуть на БЖ.

"Я народилася на сході Індії, в невеликому містечку Голагхат. Закінчила школу і університет в індійському місті Джейпур. Після навчання я влаштувалася лектором в університет і читала студентам лекції з психології та соціології. Я пропрацювала викладачем сім років, а потім зустріла свого майбутнього чоловіка і звільнилася з роботи. Ми одружилися через півроку після знайомства", - розповідає Тоді.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кожен п'ятий працює за кордоном - високі ціни і особливості життя в Непалі

Жінка нічого не знала про Україну, не уявляла, де це і якою мовою говорять в цій країні. До Києва вона прилетіла в червні 2007 року.
"Люди запитували мене:" Тоді, що таке Україна? Це Європа чи Росія? Де це? ". В Індії люди взагалі нічого не знають про Україну. Правда, стали більше знати після Євромайдану, - згадує Тоді, - Мій чоловік був змушений виїхати в термінове відрядження на два дні та попросив мене не виходити з дому до його повернення, тому що я не знала мови, місцевих людей і не була до цього готова".

Вони закупили продуктів на кілька днів, і Тоді провела весь цей час за ноутбуком в інтернеті. Уже через місяць влаштувалася на роботу викладачем англійської мови в Бориспільському аеропорту. Знайшла оголошення на сайті Rabota.ua.

"Ми тоді жили на Позняках, і кожен день я їздила на автобусі в аеропорт, щоб вчити англійської співробітників. Мені дуже пощастило з цією роботою, тому що вона допомогла мені зблизитися з українською культурою, - зазначає жінка, - Спочатку було складно купувати продукти або навіть просто щось у людей. Я не знала мови, говорила приблизно так: "Допомагайте мене поджалюйста". Часто користувалася перекладачем Google, але все одно плуталася в простих речах. Я могла купити молоко замість кефіру, бо пляшки дуже схожі, а написи як назва я не розуміла" .

Тоді має тимчасовиу посвідку на проживання, який продовжує щороку. Зазначає, що за 11 років ніколи не було проблем з місцевими, не стикалися з расизмом. Хоча в інших членів індійської діаспори траплялося кілька інцидентів. Зараз у них велика індійська діаспора в Києві - близько 100 сімей.

"Багато радили уникати метрополітену, але я їздила на метро щодня і все було гаразд, - розповідає Тоді, - Посольство Індії проводить для нас багато заходів: індійські свята, дні культури та навіть безкоштовна йога для всіх охочих. У нас дуже активний і доброзичливий посол, він знає кожного з нас особисто. Ще у нас в діаспорі є невелика жіноча тусовка. Ми збираємося раз на місяць один у одного будинку, готуємо їжу і багато спілкуємося про все на світі".

У родині двоє синів - одному десять, іншому п'ять років. Старшого Тоді народжувала в Індії, тому що тоді ще не повністю адаптувалася до України. А молодшого народила вже тут. Вони ходять в басейн і займаються футболом з українським тренером на Лівобережній. Діти не вміють писати по-українськи та по-російськи, але розуміють його і навіть трохи говорять.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українка розповіла чому повернулася на батьківщину з Іспанії

До двох років діти ходили у звичайний дитячий садок, але з двох років пішли вчитися в американську міжнародну школу в Києві.

"Ми живемо на лівому березі Києва. У вільний час ми з дітьми ходимо в ресторани та торгові центри. Ще дуже любимо гуляти по Русанівській набережній - влітку буваємо там кожен день. Взимку не любимо зайвий раз виходити з дому, хоча іноді дітям хочеться погратися в снігу, - розповідає Тоді, - Пам'ятаю, коли я вперше в житті побачила сніг. Це було неймовірно красиво. Я дивилася на свій перший снігопад з 14-го поверху на Позняках".

Коли Тоді народила першого сина, то багато сиділа з ним вдома і хотіла чимось займатися. Одним з хобі було малювання. Вона почала малювати на взутті і сумках, викладала фотографії своїх робіт в соціальні мережі, і друзі раптом почали це купувати.

"З часом я задумалася про виробництво речей. Я хотіла розбавити класичний європейський стиль одягу кращими матеріалами, які існують в Індії, - згадує Тоді, - Я вирішила використовувати індійську бавовну і шовк, щоб створювати європейські речі з нотками індійської культури".

Тепер Тоді шиє в Києві одяг з індійських матеріалів, а у 2018 році презентувала колекцію на Odessa Fashion Week. Речі продає через Facebook і Instagram. Це перетворилося на власний бізнес. А ще завдяки одягу і сфері моди Тоді завела багато друзів і познайомилася з різними цікавими людьми.

"Найбільший плюс в Україні - це ваші продукти: фрукти, овочі та трави. Спочатку мені було важко шукати базові інгредієнти на зразок кінзи та імбиру, але потім я звикла і знайшла свої місця, - зазначає Тоді, - Я ніколи не їла м'яса, як і мої батьки. у нашій крові його просто немає. з української кухні мені дуже подобаються деруни з грибами і млинчики. Я кожен день готую вдома. До появи бренду, я готувала три рази в день. У нас прийнято є тільки свіже. Ми не їмо вчорашні продукти, а моя мама не їсть навіть те, що залишилося зі сніданку ".

За свіжими овочами та фруктами ходить до місцевих фермерів на "Даринок", а улюблену сочевицю купує в "Ашані". Іноді заходить на Лук'янівський ринок, тому що він поруч з її шоу-румом. Також їздять на Троєщинський ринок до одного продавця з Пакистану за індійськими спеціями та травами. Там єдина правильна точка в місті.

"Взагалі українські продукти - дуже якісні і натуральні. Якщо порівняти їх з продуктами в Індії, то там все стало дуже комерційним і стало складно знайти натуральні продукти у побуті, - зазначає Тоді, - Україна - це взагалі найкраща країна в плані продуктів. Тут така земля і клімат, що можна виростити без хімічних добавок все, що завгодно. Це просто магія! Я можу помити фрукти і овочі перед їжею і не думати про те, що вони чимось оброблені".

Зазначає, що саме незручне в Києві і взагалі в Україні - це погана транспортна інфраструктура, хоча Україна і знаходиться по сусідству з Європою. Україні потрібно більше транспортних компаній і перевізників, щоб була здорова конкуренція, тоді якість послуг стане краще і подорожувати по країні і по містах стане простіше.

Влада Польщі планує депортувати з країни багатодітну родину українських переселенців. Офіційною підставою є те, що мігранти з України впродовж чотирьох років не асимілювалися та, як вказано у матеріалах перевірки, не ходять до сусідів на каву.