Жириновський приїхав до Рівного в окремому вагоні

 

Три дні неофіційної поїздки віце-спікера російської Держдуми 61-річного Володимира Жириновського Рівненською областю пройшли без жодних скандалів, радикальних заяв і звинувачень. На землі, звідки родом його предки, політик був із усіма ввічливий, охоче фотографувався, дарував свої книги, кашкети та ручки з партійною символікою.

До Рівного Володимир Жириновський прибув минулого понеділка з двома охоронцями та журналістом. Їхали потягом Москва—Ковель в окремому причіпному вагоні. Генеральний консул Російської Федерації у Львові Євген Гузєєв і заступник голови обласної державної адміністрації соціаліст Олег Торкунов зустріли гостя на чорному "ауді" з дипломатичними номерами просто на пероні.

— Хочу подивитися, звідки мої предки по батьковій лінії, — розповідає Володимир Вольфович. — Спершу шукав родинні корені в Конотопі на Сумщині. Торік дізнався, що в Костополі 16 серпня 1941 року фашисти розстріляли моїх бабусю, дідуся та тітку з племінницею. Понад п"ятдесят років шукав! Так що ви всі мої земляки тепер.

Жириновський фотографується з пасажирами та їде в один із найдорожчих готелів міста — "Марлен" на вулиці Грушевського, 13. Найдешевший однокімнатний номер тут коштує 370 грн. Російське консульство забронювало для Жириновського дев"ять номерів. Під час його перебування готель відвідувачів не приймав.

В обласному державному архіві Володимирові Жириновському показали списки виборців 1930 року, де згадується прізвище його діда — Іцхака Айзека Ейдельштейна, бабусі, тітки та батька. Також є план фанерного заводу на вулиці 3 Мая в Костополі. Дід політика був співвласником підприємства.

— На мануфактурі діда в три зміни працювало понад 200 людей, — з гордістю каже Жириновський. — На той час це було успішне підприємство. Іцхак Эйдельштейн був відомим і шанованим. Німці під час Першої світової війни зруйнували фабрику, а станки вивезли. Після відновлення підприємства його націоналізувала радянська влада. 1944 року дідову фабрику знову знищили німці.

Маю карти міста тих років, і там усе вказано

Політик подякував працівникам архіву. Подарував їм горілку й одеколон торгової марки "Жириновський". Вручив кепки та ручки з символікою своєї партії. Потім випив із ними української горілки й закусив салом.

— Було помітно, як хвилювався Володимир Вольфович, коли дивився документи, — розповідає 54-річний директор обласного державного архіву Микола Григорук. — Усі матеріали підготували ще кілька місяців тому на прохання російського посольства. Правда, цього дня Жириновського не чекали і про його приїзд нас ніхто не попередив.

Увечері Жириновський з охороною прогулявся центром Рівного. На майдані Незалежності біля пам"ятника Шевченку спілкувався з молоддю та роздаровував сувеніри.

Наступного дня поїхав у Костопіль, де поклав квіти до пам"ятника загиблим радянським солдатам та на могилу розстріляних під час Другої світової війни євреїв.

Батькові Жириновського тоді якось удалося уникнути долі родичів. Він опинився в Казахстані, де 1945 року й одружився. Через рік народився син Володимир. Жириновському показали місце, де раніше стояв будинок Эйдельштейнів у Костополі. На землю, де була дідова меблева фабрика, а нині розташоване одне з найбільших в Україні підприємств деревинних плит "Свісспан Лімітед", політика не пустили. Пояснили, що швейцарські інвестори не дали на це згоди.

— Я хотів постояти на тій землі, де були станки та обладнання фабрики, яку мій дід створив 100 років тому. Дуже образливо, що мене не пустили, — жаліється Жириновський. — Маю карти міста тих років, і там усе вказано, де жила родина й де була фабрика. У морально-етичному плані мені важливо домогтися визнання права власності на націоналізовану фабрику. Маю претензії до німецького уряду, який двічі її руйнував. Буду розбиратися з німцями, швейцарцями та радянською владою в особі російського міністерства.

У Костополі до російського віце-спікера підійшов 68-річний українець Михайло Хоптар, який розшукує брата Володимира. Він дуже схожий на Володимира Вольфовича, тому його називають Жириновським. Батько Хоптара, як і батько Жириновського, був юристом. Політик не визнав його за родича, але на прощання подарував ручку.

У райцентрі Жириновський обідав і пив рівненське пиво. Із ним були голова обласної державної адміністрації нашоукраїнець Віктор Матчук, голова райдержадміністрації Олександр Садикін і міський голова Костополя Євген Денисюк. Напередодні візиту депутати обласної ради з  організації Української народної партії закликали чиновників ігнорувати приїзд Жириновського через його антиукраїнські заяви.

Володимир Жириновський під час ефіру на місцевому телеканалі на запитання ведучого українською відповідав без проблем. Про політику говорив неохоче й переконував, що українського прапора ніколи не рвав. Рівнян називав земляками й обіцяв, що приїде знову.

×