Півмільйона пасажирів на рік користуються послугами аеропорту "Львів". Звідси можна напряму летіти до Італії, Австрії, Іспанії, Німеччини, Румунії, Польщі, Туреччини, Азербайджану, Росії. До 2020 року кількість клієнтів летовища хочуть збільшити всемеро.
Аеропорт розташований на околиці міста. Будівля зведена ще в 1950-х. Тролейбусом від університету ім. Івана Франка сюди їхати півгодини. Також їздить маршрутка N95 із вул. Щурата.
Об 11.15 у четвер прибуває літак із Борисполя під Києвом. Із приміщення виходить кілька десятків пасажирів.
— Після аеропорту в Борисполі спершу не розумієш, де перебуваєш, — сміється київський підприємець Дмитро Детько, 34 років. Прилетів із невеликою сумкою через плече. — Усе таке маленьке. У Борисполі постійно йде два потоки людей назустріч один одному. Заходиш — і одразу розумієш, де реєструватися, де проходитиме посадка. Вказівники українською, англійською мовами. А тут нічого не зрозуміло — жодних табличок. Кажуть, літаком добиратися зі столиці до Львова комфортніше. Неправда. Сам переліт забирає півтори години. Але спершу ж треба заїхати в Бориспіль — дві години в маршрутці із залізничного вокзалу за 70 гривень. У Львові заїхати швидко в центр можна тільки на таксі. Доки приїдеш — сил зовсім немає. Краще вже ніч проспати в поїзді та свіженьким братися до справ.
У черзі на реєстрацію стоять чоловіки у біло-зелених футболках. Летять на матч львівських "Карпат" у Стамбул.
— Клуб возить нас на ігри в Європі безкоштовно, — розповідає вболівальник Маркіян, 30 років. — Уже були в Ісландії та Грузії. Ісландський аеропорт вразив — це прямо цілий космодром. Хоча в них уся країна за населенням удвічі менша за Львів. Потім виявилося, що це навіть не столиця, а якийсь Кефлавік за 10 кілометрів від Рейк"явіка. А в столиці є свій аеропорт. А ось на тлі летовища в грузинському Кутаїсі львівське — цілком пристойне. Тамтешнє більше нагадує нашу шосту автостанцію — малесенька цегляна халупка.
— Усе більше людей віддають перевагу літакам, — запевняє генеральний директор аеропорту "Львів" Олександр Загрева, 51 рік. — Попри вулкан в Ісландії та страйки в Греції, кількість пасажирів у першому півріччі, порівняно з минулим роком, зменшилася лише на відсоток. Фінансовий план ми виконали повністю.
Прошу його назвати найпопулярніші рейси за кордон.
— Важко складати якісь рейтинги. Однозначно напрямок номер один зі Львова — на Варшаву. Маємо 10 рейсів на тиждень, і всі завантажені. Рим, Мюнхен, Мадрид — також складно придбати квиток, розкуповують усі. Близько 75 відсотків наших клієнтів — це громадяни України. Решта — іноземці, переважно українська діаспора.
Про відкриття нових рейсів говорити не хоче.
— Зараз завдання номер один — реконструкція злітної смуги і будівництво терміналу. Це дозволить нам приймати більш габаритні літаки, а отже, і розширювати діяльність. Я би хотів відновити рейси до США та Канади. Вони користувалися попитом. Але літак Іл-62, який здійснював ці польоти, сім років тому був знятий із користування. У нас є ще один такий літак, проте американці не хочуть його приймати. На жаль, поки що не можемо збільшити кількість внутрішніх рейсів. Люди не мають коштів, аби дозволити собі перельоти всередині країни. Донедавна зі Львова можна було вилетіти тільки в Київ і Сімферополь. У червні відкрили рейс Львів—Донецьк. Рано говорити, чи виправдовує він себе. Проте літак зазвичай заповнений на половину — це вже добре.
Через погану підготовку персоналу аеропорт можуть закрити
Міжнародний аеропорт "Івано-Франківськ", імовірно, буде резервним для Львова на час Євро-2012.
— Це дозволить суттєво збільшити кількість польотів. Тепер діють лише авіарейси до Києва, — каже диспетчер Олег Дерев"янко, 46 років. — Квитки коштують 1300 гривень в одну сторону.
Рівненське летовище обслуговує лише вантажні або приватні літаки. Приймає транспорт перших осіб держави. Пасажирські рейси тут зникли ще 2006-го. Підприємство має борги по зарплатні, відрахувань до Пенсійного фонду, штрафних санкціях. Рівненська обласна рада неодноразово виставляла його на аукціон, але безуспішно.
У Луцьку є два аеропорти — цивільний і військовий. Обидва не придатні для польотів.
— Військовий внесений до списку резервного летовища до Євро-2012, — говорить голова правління товариства "Луцьке авіапідприємство" Ярослав Чисюк, 35 років. — На його реконструкцію мають виділити з держбюджету 22 мільйони гривень. Ведемо переговори з потенційними інвесторами.
Тернопільський аеропорт приймає лише чартерні літаки. У травні цього року, коли область очолював нардеп-регіонал Ярослав Сухий, запустили рейс на Київ. Літак курсував двічі на тиждень, квиток коштував 600 грн. Проте через нерентабельність компанія "Мотор січ" закрила рейс.
Із Чернівців можна летіти до Києва і румунського міста Тімішоара. Уже три роки злітна смуга перебуває на реконструкції. За чутками, через це на початку серпня скасували візит до міста Віктора Януковича. Мовляв, сучасний літак президента не зміг би приземлитися.
Ужгородський аеропорт здатний приймати Боїнги. Проте тепер працює лише один рейс — до Києва. У день вильоту квиток коштує 1670 грн. Під час останньої перевірки летовища в липні тут виявили низку недоліків, зокрема й погану підготовку персоналу та застарілий пристрій для прийому багажу. Через це вже в жовтні аеропорт можуть закрити.
Скільки повинен коштувати квиток?
Юлія Созіна, 24 роки, системний адміністратор-фрілансер, Рівне
— Я залюбки б літала з Рівного до Сімферополя два-три рази на рік. Та наш аеропорт давно не возить пасажирів. А з Борисполя у Крим летіти дорого — 1600 гривень у два боки. От якби хоч наполовину дешевше було. Хотіла би, щоб із Рівного відновили рейси в Анталію.
Марія Струмінська, 59 років, пенсіонерка, Івано-Франківськ
— Колись літала і в Чернівці, і в Забайкалля, і в Київ. І літак, і поїзд до Києва коштував 12 рублів. Зараз десь раз на півроку їжджу до Києва, там живе моя рідна сестра із сім"єю. Користуюся потягом, бо ціна на літак удесятеро більша.
Олеся Гандзій, 26 років, журналістка, Тернопіль
— Літала би у Венецію, на Гаїті чи Канари. Було б добре, якби квиток коштував від 50 до 100 євро. А по Україні можна проїхатися машиною, поїздом або автобусом. Подивитися мальовничі місця.
Ярослав Федоришин, 55 років, головний режисер львівського театру "Воскресіння"
— Що два роки проводимо фестиваль "Золотий лев", запрошуємо театральні колективи з усієї Європи. Шкода, що з більшістю країн немає прямого сполучення. Та й хотілося б, аби ті рейси, що є, були регулярнішими. Ось зараз збираємося на гастролі в Єреван. Літак через Київ летить раз на тиждень. Мусимо підлаштовувати виступи під розклад.
2 
35413
Коментарі