В"єтнамських свиней на Буковині приймають за вепрів

Фермер Василь Мінтенко в селі Тисовець Сторожинецького району на Буковині підгодовує племінного в’єтнамського кабанчика Кузю — Автор: фото: Василь КИЯШКО

Колишній міліціонер, а тепер фермер Василь Мінтенко, 53 роки, із села Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області два роки тому привіз від свого колеги з Тернопільщини двох чорних в"єтнамських свинок. Кабанчика Кешу уже пустив під ніж, а його брата Кузю залишив племінним.

— Свинки розумні, як німецькі вівчарки, невибагливі, їдять усе, що даси, — каже Василь Мінтенко, показуючи в хліві на шістьох поросят.

В"єтнамських свиней зазвичай тримають до п"яти років. З опоросу свиноматки отримують із десяток поросят. За рік одне з"їдає півтонни збіжжя, випиває багато води і сирого молока. Зате "в"єтнамці" не хворіють, обходяться без щеплень. Тільки-но свинка набере 20 кг маси, її ріжуть. М"ясо м"яке, майже без сала.

— Кузя сумирний, — розповідає Василь про кабанчика. — Боже борони на нього накричати чи штовхнути — відразу набурмоситься і сховається в сіно. Він навіть скаржиться на мене двом сторожовим собакам — підійде до вольєра і щось їм рохкає. Ті мовчки слухають. Іноді може зненацька вискочити у двір й відібрати зерно в курей. А вони потім мстяться йому — як засне, підходять і клюють в носа.

Мінтенко згадує про першого свого "в"єтнамця":

— Кеша гуляти любив. Вийде у двір і десь пропадає цілий день. Якось він зайшов до сусідки, став на порозі курника і не пускає господиню. Мусила винести пригорщу зерна — ці свині ласі до збіжжя. Кеша навіть залишився там ночувати разом із курми. А іншого разу подався до магазину. Діти йдуть зі школи, купують пісочне печиво і вгощають. Повз проїжджав вантажівкою водій. Побачив чорного кабанчика і як заверещить: "Дик із лісу прибіг! Бийте!". Люди посміялися з нього.

Мінтенко роздає свинок друзям, охочим розводити — продає. За порося просить 500 грн.

— В останньому селі було привезли свинку на обійстя, — говорить фермер. — Господар поніс її у сарай, а потім сів із нами в машину — ми якраз до Чернівців вертали. Дорогою зателефонував його батько й каже: "Слухай, швидко вертайся! Я тримаю двері — у стайню дика свиня зайшла!".

Василь Мінтенко бере з мішка жменю зерна і велить Кузі бігти у двір. Скосивши очі на мене, кабанчик кидається в двері. Господар сипле перед собою збіжжя. Кузя діловито підбирає зерно із землі.