27-річна Оксана Волощук із села Нижбірок Гусятинського району Тернопільської області 13 лютого народила трійню. Семимісячні дівчатка після пологів важили по 1200 грамів. Шість місяців діти провели в лікарні. Два тижні тому мама вперше привезла новонароджених додому. Будинок купила Гусятинська райдержадміністрація.

Нижбірок — за 100 км від Тернополя. Оксана Волощук із батьком трійнят 27-річним Юрієм Мицьканом і ще чотирма старшими дітьми два місяці тому переїхали до нової хати посередині села. Цегляної, критої шифером, із садком.

— Дівчат у Тернополі лікарі вже назвали, — каже, запрошуючи до хати, Оксана. — Марійка, Оксана і Люба. Нині двоє дівчаток важать по 5 і одна 4,5 кілограма.

До зустрічі з Юрою в Оксани вже було троє дітей. Потім народився їхній спільний син Юрчик і дівчатка.

— Коляски не маємо, — пояснює вона. — Ліжечко дала сусідка. У неї діти вже повиростали. Впоперек поки що вміщаємо всіх трьох.

— Кумів ще не вибрали, — каже Юра. — Потрібно три пари. Оксанині з села, а мої з Франківська.

Як відрізняєте дітей? — допитуюся.

— У них на руках бірочки з іменами, — говорить Оксана, годуючи немовля з пляшки. — Лише вирізняю одну дитину. Такі однакові. Я не знала, що буде трійня. Народила двоє, а потім дали наркоз. Я нічого не пам"ятала. Коли відійшла, сказали, що в мене трійня. Думала, що третю дитину чужу підкинули. Юра також одразу не повірив. Казав, що це неправда. У чоловіковій родині колись були двійнята.

Під час вагітності зверталися до лікарів? — питаюся.

— За тиждень до родів приходила в районну лікарню, але один лікар був на  похороні, а інший на курсах. Вони мене на УЗІ не подивилися. Ми думали, що буде одна дівчинка.

А тут одразу троє. У селі кажуть, що Юра добре постарався

Юра перед родами поїхав собі на гуцули. За підрахунками, я мала народжувати у квітні. Троє було важко виносити, тому почалися передчасні роди. Я вночі сама до фельдшерки подалася, бо води вже відійшли.

Лікарі не злякалися?

— Як мене привезли до лікарні, — розповідає Оксана, — дали крапельницю. Капали, бо нічого не відчувала. Народжувалися діти дуже швидко. Пам"ятаю, серце билося з трьох боків живота. Лікарка подумала, що троє сердець в дитини. Злякалася. О дванадцятій поступила в лікарню, о пів на п"яту народила.

Батько трійнят не має постійної роботи. Обходить господарку й допомагає Оксані. Пильнувати за малюками приїхала бабуся, мама Юрія — 48-річна Марія Мицькан зі села Річка Косівського району Івано-Франківської області.

— У мене вдома дочка і син, — розповідає вона. — А тут одразу троє. У селі кажуть, що Юра добре постарався.

Діти спокійні?

— Всіляко буває, — зізнається Оксана. — Мама бере одну, а дві ми бавимо. А якщо добре кричать, всі зриваються на ноги. І бабця моя приходить, і тітка Параска.

Ліжечко, де посапують трійнята, обступили старші діти. З цікавістю зазирають.

Брати і сестри не ревнують?

— Дуже люблять їх, — каже Оксана. — Найстарша Василинка вже бавить, колише.

До дитячого ліжка підходить Оксанина бабуся Ярослава Маяновська.

Цікавлюся, чи Оксана вчилася після школи.

— Я в десять років пішла на ферму, — розповідає. — До двадцяти років працювала дояркою, доки не розпався колгосп.

— Вона працьовита дитина, — каже Параска Дичок, тітка Юрія. — Є в них тепер корова, свиня, кури. 20 соток городу.

— Обходить усе чоловік, — додає Оксана Волощук. — Бо я з дітьми не можу.

Як відреагували, коли дізналися про трійню? — питаю Юрія.

— Спочатку не повірив, — каже.— Не відказуватися ж від них. Нічого, вигодуємо. Спочатку дали на дітей 10 тисяч і 200 гривень. Тепер дають гроші  частинами. Вистачає.

— Для мене секрет сімейного щастя в дітях, — сміється Оксана. — Як повиростають і підуть з нами на город, візьме десять душ по сапі, за раз будемо  обробляти по десять рівців. Щоб здорові росли.

Юрій Мицькан і Оксана Волощук готуються до хрестин.

— Ми не розписані, — каже Юрій. — Церковний шлюб взяли два роки тому в мене вдома, на Івано-Франківщині.

Як ви познайомилися?

— Я до цьотки приїжджав у Нижбірок, — каже Юрій. — вона тут вже двадцять років живе.

— У Гусятинському районі попередня трійня народилася 20 років тому, — розповідає голова Гусятинської райдержадміністрації Тернопільської області Василь Триснюк, 45 років. — Коли ми дізналися про нову трійню, на нараді вирішили купити їм хату. Будинок звичайний, але новий. Є чотири кімнати, кладовка, хлів, город. Сім"я раніше не мала де жити, їм було дуже важко. Тепер  все налагоджується. На новосілля вручили молодим  пральну машинку і мікрохвильову піч. Бачу, у них минає той страх, коли не було за що купити одягу чи продуктів.

×