— Ту воду, що тече в мене з крана, не те, що сирою пити не можна, кип'ятити не варто. У чайнику на палець накипу. Я більш як 10 років сюди ходжу. Вода джерельна, смачна і без хлору, — каже 48-річний львів'янин Любомир Мішко.
У середу, він набирає два 3-літрові бутлі води із джерела в парку Погулянка на вул. Пасічній. Неподалік невеликий ставок. Вода дзюркоче з камінної стіни, півметра вище від землі. З місця витоку стирчить пластмасова пляшка. Люди на землю поклали каменюки, дошки, аби зручніше було набирати воду.
— Я чув від батька, що те джерело колись називалося Венглінським. Воду з нього постачали на вулиці Пекарську, Пасічну й навіть до міської ратуші, — каже Любомир Мішко. — Вода дуже смачна, а холоднюча яка. П'єш і чуєш, як прибувають сили, — усміхається. — Дехто каже, що ця вода мулом пахне, болотом. Та я не чую.
У черзі до джерела стоїть жінка років 50 у білій куртці. Каже, набирає тут воду двічі на тиждень.
— Зранку вигулюю собаку в цьому парку, завжди в пакет беру дві пляшки дволітрові. Увечері не ходжу, бо після сьомої тут багато народу, — розповідає. — Раніше з дочкою та зятем їздили спеціально в Брюховичі. Там є цілюще джерело, вода краща. Але діти зараз окремо живуть, а самій їхати важко. Донедавна купувала привізну воду моршинську — по 50 копійок за літр. Але на смак вона така сама, як у цьому джерелі. Тільки платити треба.
Поряд біля Ботанічного парку прогулюється молода пара із 2-річною дитиною.
— Із джерела воду не набираємо, бо хтозна, звідки воно бере початок. Може, з вигрібної ями все стікає, — розповідає Марина Стрільчук, 25 років. — Водою з крана лише миємося, вона в нас на Личаківській жовтуватого кольору, у стакані за півгодини осад утворюється. Ми купуємо за 7.50 у магазинах бутильовану воду. Там 5 літрів, на день-два вистачає і пити, і їсти варити. На це йде до 150 гривень на місяць. А ще маємо невеликий чайник із фільтром, то на такій воді дитині суміші готую. Але фільтри міняти часто треба, 50 гривень на місяць на них витрачаю.
4 
35413
Коментарі