43-річний Василь Одокста з Ужгорода рік пролежав у мозковій комі. Прокинувся, коли його ненароком поклали у гарячу ванну. Заново ходити і розмовляти вчився вісім років.
Василь із дружиною Оксаною живуть у "малосімейці" на вулиці Декабристів. На дзвінок у двері з квартири лунає хрипле:
— Хто там?
Відчиняє вусань у сірій футболці та спортивних штанях. Важко вимовляє, що жінка поїхала до Хмельницького по товар.
— Вона торгує на базарі одягом, — каже. — Повернеться аж завтра.
Запрошує до невеликої кімнатки. Перед вікном на тумбочці стоїть телевізор, збоку дві шафи, два дивани та журнальний столик. Василь Васильович пересувається з паличкою. Сідає на розстелене ліжко.
Мені призначили першу групу інвалідності
— Я багато чого не пам"ятаю, — зізнається. — Той день, коли втратив свідомість, зовсім вилетів з голови. Таке враження, що його не було. Багато чого дізнався пізніше з розповідей Оксани.
Рівно десять років тому, у Страсну п"ятницю 25 квітня 1997 року, Василь Одокста повертався з роботи додому. Працював паяльником кабелів. Коли переходив дорогу, на нього наїхало таксі. Два місяці пролежав у відділенні травматології міської лікарні. Потім лікарі порадили Оксані забрати чоловіка додому. Запевнили, що лікувати його немає сенсу. А один з медиків порадив здати непритомне тіло для трансплантації внутрішніх органів.
Цілий рік дружина доглядала за чоловіком, найняла масажиста. Щосуботи кликала кума Василя Ковача, який живе у сусідній "малосімейці", щоб допоміг покупати непритомного чоловіка. Навесні 1998 року Оксана нагріла у каструлях води, а кум підняв на руки хазяїна і поклав до ванни. Жінка не встигла попередити, що вода гаряча. Так Василь ошпарився кип"ятком. А наступного дня почав приходити до себе.
— Спочатку нікого не впізнавав, не міг говорити, ходити, — згадує. — Коли щось хотів, Оксана давала ручку та папір і я записував. Перші кроки зробив десь через два роки. Тепер пересуваюся з паличкою. А перші слова вимовив до дружини: "Дай мені компоту".
Усі ці роки Василь не бачив снів. Тільки недавно приснилась колишня робота.
22-річна донька Тетяна вийшла заміж і живе в іншому мікрорайоні міста. 18-річний син Євген відбуває армійську службу. Дружина щодня виходить на ринок. Василь Васильович залишається у квартирі сам.
— Дома нудно, — зізнається. — Тому сиджу на балконі цілими днями і спостерігаю за перехожими. А коли набридне — дивлюся передачі або фільми по телевізору. Ходив би гуляти, але дуже боюся сходів: а якщо ненароком упаду? Після коми я почав менше курити і більше їсти солодощів. Коли ви подзвонили, подумав, що це поштарка принесла пенсію — мені призначили першу групу інвалідності. Думаю, от нарешті є гроші, купить мені Оксана доброго вина. Червоне вино і сир завжди були моєю слабкістю, — усміхається.
Водія таксі, який збив Василя Одоксту, не судили.
— Кажуть, він відкупився, — говорить господар.
Отямитися допомагає сильний подразник
Кома — це втрата свідомості через ураження центральної нервової системи. Найчастіше її спричиняють травми голови, тяжкі отруєння, передозування ліками або такі хвороби, як цукровий діабет, менінгіт, нефрит. Одужання залежить від того, чи зможе організм сам відновити ушкоджені зони.
— П"ять років тому в нас лежала дівчина років двадцяти, — розповідає Віталій Осташко, 41 рік, лікар-невропатолог Київської міської клінічної лікарні N6. — У неї була відкрита черепно-мозкова травма — ударили пляшкою по голові. Дівчині зробили операцію й під"єднали до апарата штучного дихання. Через три місяці вона прокинулася. Саме стільки часу організму знадобилося на відновлення.
Іноді людина впадає в кому через ураження центру, який відповідає за сон. Тоді, щоб пробудити пацієнта, потрібен сильний подразник. Він має нагадати про колись пережитий стрес.
— У випадку з Василем Одокстою подразником стала гаряча вода, — пояснює Осташко. — Можливо, в дитинстві він сильно обпікся — і мозок відреагував на схожі відчуття.
Таким подразником може бути й холодна вода або сльози близьких, яких недужий найбільше любив. Механічні (укол, пощипування) чи шумові (голосна музика, крик) подразники менш дієві. У коматозному стані в людини знижений больовий та шумовий поріг, хворі їх не відчують.
Євгенія ЗЛИДНЄВА
2 
35413
Коментарі