"Веду з перевізниками війну. Засилаю на них податкову, КРУ і ДАІ"

 

"Обласна рада пропрацювала 100 днів. Розглянули більше політичних питань, ніж життєво важливих. Призначення голів комісій упереджене", — розповідає голова Дрогобицької райдержадміністрації 63-річний Михайло Сендак. Він пройшов до облради за мажоритарним списком висуванцем від Партії регіонів. Більшість у раді має "Свобода".

— Комісію з промисловості і транспорту очолив "свободівець" Михайло Задорожній. Він — фахівець із торгівлі. А є депутати-професіонали в транспорті та зв'язку. Але вони не з "тої" фракції. Ну як, обласній раді нема що робити, лиш давати оцінку роботи президента за рік? Та не Львівська обласна рада і не Львівщина одна його обирала, і не нам його оцінювати, — сердиться.

Зустрічаємося у його трикімнатній квартирі в австрійському будинку на вул. Дорошенка в центрі Львова. Тут сучасний ремонт, оздоблення неяскраве, у пастельних тонах. Паркет блищить. У вітальні на стіні три картини із соняхами. Диван і м'які крісла — з білої шкіри.

Михайло Сендак одягнений у темний класичний костюм, ретельно випрасувану блакитну сорочку. Він тричі був депутатом Львівської обласної ради, очолював її у 2002–2006 роках. Був радником попереднього президента Віктора Ющенка.

Як вам удається обіймати ключові посади в області за різної влади?

— Мені закидають членство у різних партіях. Насправді я був членом одної — комуністичної, коли був директором Дрогобицького автотранспортного підприємства 1985 року. Тоді керівником не можна було стати, якщо не був комуністом. Вийшов із партії 1989-го. Якось мене запросили на з'їзд "Нашої України" як голову облради. Щоб я отримав  документи з'їзду, мене автоматично записали в списки. Не вручали партійного квитка, я не ходив на наради "Нашої України". 2005 року Юлія Володимирівна запросила мене на зустріч. Питала, як Львівщина сприйняла її відставку. Цікавилася, в якій я партії. Кажу — позапартійний. Вона мені фломастером виписала членський квиток БЮТу, він іще десь у мене лежить. Коли побачив, що в БЮТі робиться, то на сесії 30 вересня 2008 року сказав: "Не рахуйте мене ніяким почесним членом, я не хочу тут бути". У фракції стала народжуватися корупція. Почався дерибан землі, надр, кар'єрів. У райдержадміністрацію мене запросив попередній губернатор Василь Горбаль як досвідчену в області людину.

Вам подобається робота в районі?

— Дрогобицький — унікальний район, має на своїй території три міста обласного значення — Трускавець, Дрогобич, Борислав і не має свого центру. РДА — у Дрогобичі. Щоби провести якийсь захід, ми мусимо погоджувати з міською владою. Забагато влади на одній території. Податкова підпорядковується області, місту й району. Так само КРУ, міліція, прокуратура, ДАІ. Роблю нараду і думаю, чи немає в цій годині іншої наради у місті. Це ускладнює роботу. Що більше керівників, то гірша робота.

Що плануєте змінити?

— Хочу цього року розпочати будівництво сміттєпереробного заводу. Працюю з інвесторами. Забезпечимо йому оборот 150 тисяч "кубів" сміття зі звалищ Трускавця, Самбора і Самбірського району. Хочу відкрити кар'єр для видобування гравію і за рахунок цього зробити сільські дороги. Їх протяжність у районі 420 кілометрів. Одна четверта району — гірська місцевість. Якщо ми поїдемо з гір до Львова купувати машину гравію, то нормальних доріг ніколи не будемо мати. Зараз шукаємо поклади, потім будемо виділяти територію. Ясно, що не зробимо чорний асфальт. Але хоч каменем посипати можна.

Дорога зі Львова на Дрогобич одна з найгірших в області.

— Це не моя. Це обласного значення. Про неї я на сесії говорив. Були представники автодору. Я їм спокійно жити не дам. Маю проблему з пасажирським транспортом. Люди жаліються на хамство, грубість водіїв і невиконання графіків. Щоб не везти трьох людей 3 кілометри, висаджують їх посеред поля. Веду з перевізниками війну. Засилаю на них податкову, КРУ і ДАІ.

Район може жити з продажу земель у курортній зоні?

— Для цього треба мати генеральні плани сіл. У Довгому можна зробити базу для зимових видів спорту. Але тільки інвестори  приїдуть — повертаються, бо нема про що говорити без генерального плану. У перспективних селах будемо шукати гроші й робити плани в першу чергу. Один коштує 100–120 тисяч гривень. Для сільради це задорого. Треба, щоб держава помагала, пільгові кредити на це давала. У Модричах біля Трускавця 2009 року розширили межі села на 360 кілометрів. За це проголосували тодішні обласні депутати й виділили собі по 0,15 гектара елітної землі. І тільки мій прихід у район їх зупинив, я не поставив свого підпису. Вони, певно, не чекали, що Сендак може появитися в Дрогобичі. Зараз усі документи скасували.

Раніше говорили про проблеми на Дрогобицькому автокрановому заводі. Яка там ситуація?

— Підприємство має достатньо якісної продукції. Нема реалізації. Без державної допомоги це питання не вирішити. А це й робочі місця. Колись у Дрогобич на роботу доїжджали 17 тисяч працівників. Зараз одиниці. Треба, щоб держава залучала інвесторів, які би закупляли наші крани, а не шукали їх у Польщі, Угорщині. Ці машини досить цікаві, управляються пультом, як телевізор.

Щоб ви порадили б чинному президентові?

— Я із задоволенням пішов би радником до Януковича. У мене є досвід і своє бачення Львівщини. Радив би приділяти більше уваги Західній Україні, особливо кадровим призначенням тут. Має бути жорсткіший контроль. Щоб гроші на паводки більше не пропадали. Я прийшов у Дрогобич — і вже відкрита кримінальна справа по тих, хто викрадав гравій і торгував ним. А хіба до мене ніхто того не бачив? Не треба присилати людей зі Східної України, хороших є достатньо і тут. Їх треба вміло підбирати.

×