пʼятниця, 21 вересня 2007 07:05

У мисливському господарстві "Стир" розводять зубрів

Автор: фото: Юлія ЛІПІЧ
  Мисливці та єгері у державному мисливському господарстві ”Стир” у селі Збруї Бродівського району Львівської області перед полюванням 8 вересня 2007 року
Мисливці та єгері у державному мисливському господарстві ”Стир” у селі Збруї Бродівського району Львівської області перед полюванням 8 вересня 2007 року

Державне підприємство "Мисливське господарство "Стир" у селі Збруї Бродівського району — одне з небагатьох лісових господарств на Львівщині, де можна придбати м"ясо дикої тварини. Під час сезону полювання сюди з"їжджаються мисливці з усієї України.

Мисливське господарство організоване в 1975 році. Угіддя розташовані на території Бродівського, Радехівського та Буського районів. Загальна площа підприємства — 48 тис. 642 га.

— Я тут із першого дня заснування "Стиру", — розповідає директор мисливського господарства Петро Гарасимчук, 58 років. — Наше основне завдання — це не реалізація дичини, не організація процесу полювання, а охорона та розведення диких тварин. І ніколи не кажіть на дикі тварини "звірі", бо найнебезпечніший звір — це людина.

Надворі накрапає дощ. До кабінету директора сходяться єгері та мисливці. У господарстві працює 22 єгері.

— У нас є чотири кімнати для приїжджих, — розповідає Петро Степанович. — На ночівлю можемо прийняти 12 мисливців. За ніч вони платять 50 гривень. Самі розумієте, ціна символічна. Треба й постіль попрати, й у кімнаті прибрати.

Мисливці сідають кругом столу, п"ють каву з лісовим медом.

— Кабана бачили, але не забили, — обурюється 45-річний мисливець Ігор Мех. — О шостій годині ще темно було.

Кожного звіролова супроводжує лісник. Якщо на полювання йде ціла група, на допомогу господарство дає двох єгерів. Їхні послуги коштують від 200 грн. Вони стежать за порядком у лісових угіддях.

— Раніше стати мисливцем було важко, — каже лісник Роман Степчук. У нього червоні очі — всю ніч провів на полюванні. — Треба було скласти іспити у трьох товариствах: мисливців і рибалок, військових мисливців і рибалок і в "Динамо". Потім набирався досвіду: старі мисливці вчили полювати, а він розпалював вогонь, носив оснащення. Нині запровадили самопідготовку.

Якщо чоловік має практичні навики стрільби та знає ази зоології, отримує мисливське посвідчення державного зразка. Це перепустка до лісів мисливського господарства. Оснащення та рушницю купує мисливець.

На одному плечі — карабін, на другому — вертикальна рушниця, у руці — помпова

— Та інколи люди не розуміють, чого приїжджають сюди, — говорить Гарасимчук. — Днями заходить до кабінету мисливець. На одному плечі — карабін, на другому — вертикальна рушниця, у руці — помпова. Не залишалося нічого, як запитати, де гранатомет?!

Усіх звіроловів можна поділити на три категорії: мисливці від народження — люди, які люблять природу й не заподіюють їй шкоди; мисливці-м"ясники — вони вбивають навіть самиць, які вигодовують новонароджених; мисливці за посадою — чоловіки, які використовують полювання як слушний момент для підлабузництва до начальства.

У "Стиру" розводять оленів, козуль, диких кабанів, куниць, бобрів і зубрів. Полювання на оленів і зубрів заборонене. На дикого кабана полюють колективно. Група може складатися із 20 мисливців.

— Чим менше людей, тим організованіше полювання, — каже мисливець із Тернополя Сергій, 40 років. Він ночував у кімнаті для гостей. За день до цього Сергій здобув трофей — вполював кабанчика на 28 кілограмів.

Здобич мисливці приносять у центральну садибу мисливського господарства. Потім викликають ветлікаря. Якщо не виявлено хвороб, тварину везуть до пункту оброблення, де знімають шкуру та розбирають тушу.

— Ветеринар вирізає місце, де потрапила куля, — пояснює Петро Степанович. — Згодом наші єгері або ж мисливці розподіляють дичину.

— Мисливці платять господарству за кожну впольовану тварину, — продовжує Гарасимчук. — За дикого кабана із іклами від вісімнадцяти до двадцяти сантиметрів треба заплатити тисячу сімсот п"ятдесят гривень. У цю суму входять єгерські послуги.

— Мені кілограм дичини обходиться у 50 гривень, — додає Сергій. — Тому дуже дивуюся, коли в заклади харчування дичину здають по 30 гривень.

— Дичина дуже корисна для здоров"я, — додає доцент кафедри тваринництва та біотехнологій Львівської державної ветакадемії Барно Кружель, 53 роки. Він також приїхав на полювання. — Найцінніше м"ясо бобра. Коли вперше спробував, то не міг зрозуміти, що це: курятина чи кролятина. Воно містить дуже мало холестерину.  Борсучим жиром легко вилікувати легеневі захворювання, дуже цінна ведмежа жовч: сімдесят грамів коштують тисячу п"ятсот гривень.

Перед уживання таке м"ясо потрібно обробити термічно.

— Не можна купувати дичину без ліцензії на продаж та ветеринарного сертифіката, — продовжує доцент. — Кабан може бути заражений трихінельозом, козулі та олені — фінозом. Коли личинки потрапляють до кишково-шлункового тракту, вони подразнюють м"язи, людина може осліпнути. Їх неможливо знищити, вони живуть і розвиваються в організмі.

Мисливство має приносити прибуток

Керівник мисливського напрямку роботи Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Володимир Машура, 53 роки, вважає, що мисливство має стати способом заробляння грошей.
— В Угорщині на мисливстві заробляють у п"ятнадцять разів більше, ніж від лісового господарства у цілому, — каже Володимир Миколайович. — Із державного бюджету треба виділити кошти та створити нормальні умови для відстрілу диких тварин, тоді й зароблятимемо на цьому великі гроші.

Зараз ви читаєте новину «У мисливському господарстві "Стир" розводять зубрів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі