11–12 серпня розпочнеться сезон полювання на пернату дичину. Та у деяких львівських ресторанах страви з м"яса диких тварин та птахів готують увесь рік.

Ресторан "Колиба" розташований піді Львовом. Його вважають одним із найдорожчих. У будні відвідувачів небагато, проте вечірку на вихідні доводиться  замовляти заздалегідь.

Ми присіли надворі, одразу підійшов офіціант Іван. Пропонує меню. У "Колибі" 500 г чанахів із дичини коштують 50 грн 5 коп, за 100 г дичини тушкованої у вині треба заплатити 32 грн 50 коп. З холодних закусок пропонували ковбасу з дичини, 1 кг якої оцінили у 383 грн.

Замовляємо два пива та 100 г ковбаси.

— Що це за м"ясо? — питаю в офіціанта.

— Молодий дикий кабан, — відповідає Іван і подає рахунок.

У "Колибі" готують різноманітні страви з дичини. І навіть 1995 року, коли було заборонено полювання на оленя та косулю, ресторан рекламував у газетах свою їжу.

Раніше крім "Колиби" гурмани могли посмакувати стравами з дичини у ресторані "Кемпінґ" при київській трасі за Львовом. Але зараз там зачинено на ремонт.

У Львові дичину пропонують й у ресторані "Гуцульський двір" біля торгового центру "Південний". У меню на цілій сторінці розписані "Правила рихтування дичини". Тут за 150 г оленини доведеться викласти 36 грн, за 150 г полядвиці з дика печеної з журавлиною — 33 грн 4 коп. За додаткову плату обіцяють приготувати щось ексклюзивне.

Під"їжджають до дикого звіра вночі й засліплююють очі лампою-фарою

— Після полювання у лісі розділюють дичину по порціях та забирають із собою. Жоден мисливець не здаватиме м"ясо у ресторани та бари. Це невигідно. До львівських ресторанів дичина потрапляє різними способами, — говорить головний мисливствознавець товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України Микола Ковальчук, 47 років. — Єдина можливість законного придбання дичини — це вольєрні господарства. Але з двадцяти двох мені відомих лише "Стир" займається продажем, інші не торгують дичиною. Також кабанятину, оленину та інше м"ясо можна купувати у Польщі, але на це необхідно багато різних дозволів, висновків санепідемстанції. Найвигідніше ресторанам купувати м"ясо у браконьєрів.

Микола Ковальчук починає детально розповідати, звідки береться дичина на столах.

Браконьєри найчастіше полюють на прикордонній смузі, хоча за законом про державний кордон полювання там заборонено. Вони ходять організованими бригадами по 10–15 людей. Роблять нічні засідки. Також наставляють петлі з дроту. Звір туди потрапляє, петля затягується, і тварина гине. Та найчастіше браконьєри під"їжджають до дикого звіра вночі й засліплююють очі лампою-фарою. Звірина не може орієнтуватися на місцевості і потрапляє під кулі.

— Це найбільш варварський спосіб полювання, — продовжує Микола Іванович. — Мета у браконьєрів одна — побільше м"яса. Покарання невелике — штраф. На нього іде значно менше грошей, ніж на отримання офіційного дозволу на полювання.

13 червня Львівська обласна рада ухвалила рішення про проведення перевірки надходження дичини у ресторани Львова та області. Її ініціатором став заступник голови депутатської комісії Львівської облради Богдан Кук, 41 рік.

— Я сам мисливець і добре знаю, що справжній мисливець ніколи не торгуватиме дичиною. — розповідає Богдан Богданович. — Цим займаються браконьєри, яких важко піймати під час полювання. Ми на сесії обласної ради ухвалили рішення про перевірку ресторанів.

— У Червону книгу України занесена качка-широконоска, мала білолоба гуска, яка у нас не гніздиться, але буває перельотом, — продовжує Богдан Кук. — Та вони потрапляють не лише у руки браконьєрам, а й мисливцям, бо зі ста мисливців 99 не зможуть відрізнити широконоску від звичайної качки. Я запропонував, щоб під час продажу відстрілочної картки мисливцям вручали фото диких тварин і птахів.

У "Стирі" зараз м"ясо ресторани не купляють

Власники львівських закладів харчування, де готують страви з дичини, можуть замовити м"ясо в державному підприємстві "Мисливське господарство "Стир"у селі Збруї Бродівського району Львівської області.
— Наше підприємство з дозволу управління ветеринарної медицини проводить продаж продукції полювання, — говорить директор "Стиру" Петро Гарасимчук, 58 років. — Купувати можуть у нас як приватні підприємці, так і юридичні особи. Кожному споживачеві ми відпускаємо дичину по накладній. Що він далі робить із м"ясом, нам невідомо. У закладах харчування, де готують дичину, мають бути документи походження м"яса.
Петро Степанович розповів, що зараз "Стир" співпрацює лише з мисливцями. Вони за 1 кг м"яса дикого звіра платять 20 грн. Три роки тому дичину у "Стиру" закуповував власник "Колиби", рік тому — "Гуцульський двір". Жодного разу не звертався власник "Кемпінґу".

×