"У центрі легше прилаштувати дитину — тут менше родять"

 

Минулої п'ятниці обходимо дитсадки у Львові. Намагаємося записати дитину. Батьки розповідають, що на одне місце претендують четверо-п'ятеро дітей.

Дитсадок №32 на вул. Коцюбинського вважають одним з елітних. Розташований у чотириповерховому будинку в парковій зоні. Нещодавно там зробили капітальний ремонт. Усередині пахне смаженою рибою. Завідувачки 63-річної Євгенії Мовчан немає у робочому кабінеті. Кажуть, вона на лікарняному. На майданчику вихователька у коричневій дублянці гуляє зі старшими дітьми:

— Записує дітей тільки завідувач. Крім неї, того ніхто не зробить. Багато хто хоче віддати малечу до нас. Євгенія Олександрівна прискіпливо підходить до відбору діток у групу. Дивиться, чи близько живете, чи тут прописані. Наступного разу із собою візьміть копії документів.

Неподалік садка з машини "опель" виходить Ірина, 27 років. Приїхала забрати 4-річного сина.

— Дитину записали, як мав півроку, — розповідає. — Пішли у чотири садки. За півтора року в двох закладах підійшла наша черга. Потрапили без грошей. У центрі легше дитя прилаштувати — тут менше родять. У старих будинках в основному пенсіонери живуть. Проблема зі спальними районами. Цим садком дуже задоволена. Смачно годують, вихователі нормальні. Щомісяця на щось збираємося. Але ніхто не в претензії — бачимо результат. То новий коврик з'явиться, то нові столи. Завідувачка — не хапуга. Таких у Львові мало. Моя кума віддала малого в дитсадок на Сихові. Каже, що їх завідувачка за 10 років на квартиру наскладала. При записі 400 доларів вимагала. Постійно на щось збирали. Щомісяця складалися медсестрі на новий халат.

Дитсадок-яслі №25 на вул. Крушельницької неподалік парку ім. Івана Франка займає колишні квартири на другому поверсі австрійського будинку. Вхідні двері примерзли. Їх важко відчинити. Прошу допомоги перехожого.

— Мій син ходив сюди, — розповідає. — Тоді така історія получилася. Жінка заздалегідь записала його. Не вірили, що без грошей попаде. Почали шукати блати. Через знайомих з управління освіти домовилися за 200 доларів. Прийшли до завідувачки, а наша дитина потрапила по запису. Гроші на вітер викинули.

Дзвоню у двері квартири з написом "Яслі". У садку тиха година. Відчиняє няня у фартуху та капцях.

— Завідувачка тут не сидить. Підіть у садок біля управління залізниці. На всіх місця бракує, то ми тут, а вони — там, — каже.

Завідувач Оксана Скірка, 54 роки, у лікарському халаті метушиться у своєму кабінеті?

— Ви щойно прийшли записувати дитину? Можу вас записати. Ви маєте право цього вимагати. Але одразу запевняю, до нас ви не потрапите. У списку — 111-та. Маємо дві паралельні групи. Беремо не більш як 60 дітей. До цього часу ви що, спали? Одразу після пологів треба було бігти сюди, тоді спокійно потрапили б.

На майданчику навчально-виховного комплексу "Арніка" біля Краківського ринку гуляють двоє матерів з колясками.

— Старшого записувала в два садки — "Арніку" та на Олени Степанівни, — розповідає Олена Мусій, 30 років. — У першому завідувачка якась зарозуміла. Казала, що ми далеко по списку, але просила навідуватися. У другому — за півроку самі передзвонили, просили прийти. Якийсь невеликий добровільний внесок сплатили. Завідувач пояснила — на постіль, подушку, іграшки.

— В "Арніці" треба півтори тисячі дати, інакше шансів нема, — говорить Наталія, 28 років. — Сусідка через знайомих домовлялася, на мобільний завідувачці дзвонила. Але передумала туди давати. Боялася, що мала не буде висипатися, бо школярі ганяють і кричать, шум на подвір'ї. Ще й до п'ятої дитину треба забирати — з роботи не встигала. Казала, що завідувачка досить хамовита. При ній до одного батька кричала: "В мене таких, як ви, багато. Ще з крутішими візитками приходять. Я сама буду вибирати, хто ходитиме сюди".

У п'ятницю прибиральниця стоїть при вході.

— Давай, витирай ноги! Повні зі снігом, — гукає до однієї матері, яка привела дитину. — Добре витирай, добре. Вам куди? — бачить, що я без малечі. — У нас не завідувач, а директор. Галина Іванівна дуже зайнята. Її важко застати. Йдіть на другий поверх.

— Дитину записати? Приходьте у вівторок чи середу. Тоді у мене прийом батьків. Сьогодні я дуже зайнята, — зачиняє вхідні двері 44-річна Галина Вітів.

У вівторок у приймальні директора немає. Заступник каже, викликали в управління освіти. Застаю її у середу вранці.

— Я на роботі. Не мала бути, але у нас знову пограбування, — говорить по мобільному. — Що за народ? Уночі три пластикових вікна зняли. Скоро постіль почнуть красти. У мене прийом з першої, але заходьте. Я ніколи не відправляю людину, яка до мене звернулася, — забуває, як не прийняла минулого разу.

Відкриває зелений зошит. Записує прізвище, ім'я та по батькові.

— Ви — 133-ті. У групу беремо 30 дітей. Де ви працюєте? — оцінює мене. — Після Різдвяних свят навідайтеся, але нічого вам не обіцяю.

×