47-річний Сергій Сагатий 22 травня вистрибнув із балкона 14-поверхового будинку на вул. Коломийській у Львові. Державні виконавці зі Сихівської районної адміністрації саме виселяли Сагатого з власної приватизованої квартири.
Сергій Сагатий 23 роки прожив у однокімнатній квартирі на вул. Полуботка. Стандартні 18 кв. м та невеличка кухонька. Тут давно ніхто не робив ремонту. На полицях лежать книжки та старі газети. Під ліжком — слюсарські інструменти.
Сергій ніколи не одружувався, близьких родичів у Львові не мав. Його батько Євген Сагатий та старший брат живуть у Росії. Сергій із ними майже не контактував. Працював слюсарем на автосервісі, потім улаштувався на пункт прийому брухту. Завжди ходив чисто одягнутий, поголений, за зароблені гроші купував новий одяг та взуття. Не мав жодного місяця заборгованості за комунальні послуги.
Біля броньованих дверей Сергієвої квартири лежить рудий пес на прізвисько Лев. На сьомому поверсі зупинився ліфт. Собака зривається з місця, підбігає, нюхає і повертається назад. У нього опущені вуха та хвіст.
— Сумує за господарем. Так уже два тижні, — виходить із сусідньої квартири 60-річний Сергій Солдатенко. Чоловік запрошує зайти до нього в гості. Солдатенко важко переживає втрату сусіда: вони товаришували. — Собаку після смерті Сергія віддали на охорону, але він утік. Так сидить і чекає повернення господаря. Сусіди йому їсти носять.
Сергій Сагатий у 2005 році потрапив до психлікарні на вул. Кульпарківській. Там він пролежав майже місяць. Чомусь повернувся додому побитим.
— Під час лікування в Сергія викрали документи на квартиру. А потім били й змушували підписати якісь папери, — каже Солдатенко. — Я сам бачив, як до нашого дому під"їхала перекрашена у світло-зелений колір "копійка" із заляпаними номерами. З неї вийшли три мужики й жінка. Вони пішли до хати Сагатого.
Тоді, узимку, державні виконавці виселили Сергія з квартири. Він поселився на сходовій клітці. Сусіди йому приносили теплий одяг, ковдри, харчі. Він улаштувався на роботу до пункту прийому брухту. Тоді приручив собаку, назвав його Левом і не розлучався з ним.
Після виселення Сергій звернувся із заявою до Франківського райсуду. Суд визнав Сагатого потерпілою стороною і повернув йому право власності на квартиру. Договір купівлі-продажу було анульовано.
— Слідчі казали, що тих аферистів вже пересадили, але не тут-то було, — продовжує Солдатенко. Він тяжко вдихає повітря. — Узимку, доки Сергій працював, прийшли якісь робітники, вибили двері й поставили броньовані. Сусід прийшов додому, а зайти не може — от і довелося двері виламувати.
У будинку на Полуботка почав з"являтися новий власник Сергієвого житла — Віктор Папайло. Сихівський райсуд 28 лютого 2007 року повернув йому нібито куплену в Сергія квартиру.
22 травня прийшли державні виконавці та міліціонери з рішенням суду. Почали виселяли Сергія. Господар спочатку сварився, потім замовчав і спокійно спостерігав за суперечкою. Захищати Сергія зійшлися сусіди та двірничка.
У нього в руці кульок із документами на хату був. А біля трупа нічого не знайшли
— Сусіди перешкоджали, — говорить старший державний виконавець Сихівської райадміністрації Тетяна Облещук, 26 років. — Тому ми відклали виселення на інший термін. Ніхто й припустити не міг, що наш прихід призведе до такої трагедії.
— Державні виконавці не показали жодного посвідчення. Принесли рішення суду, написане такими дрібними літерами, що й не розбереш, — обурюється Сергій Солдатенко. — Франківський суд повернув хату Сагатому, Сихівський — забрав. Треба було третій суд шукати, а вони — виселяйся й виселяйся.
Доки державні виконавці сперечалися із сусідами, Сергій взяв у руку целофановий кульок і вийшов із під"їзду. Він піднявся на балкон між сходами й ліфтом у 14-поверхівку на сусідній вулиці. Сагатий вистрибнув із балкона. Смерть настала миттєво.
— Я не знаю, як він міг таке із собою зробити, — каже сусід. — Сергій дуже любив життя. У нього бували скрутні хвилини, але на самогубство ніколи й не натякав. Колись без роботи залишився, скляну тару та металолом по смітниках збирав і виживав. Зовсім не пив.
У під"їзді заскавчав Лев.
— Дивно, дивно, — після недовгої паузи пригадує Солдатенко. — У нього в руці кульок із документами на хату був. А біля трупа нічого не знайшли.
Тіло Сергія Сагатого відвезли в морг. Сусіди не знають, де він похований.
— Напевно, закопали, як собаку, — припускає Солдатенко. — Ми би всім будинком грошей зібрали і поховали б по-людськи.
Віктор Папайло відразу після загибелі Сагатого встановив у квартирі нові броньовані двері. Зараз там ніхто не живе, квартира зачинена. 5 червня увечері в помешканні покійного прибирали дві жіночки. Вони винесли два великі кульки Сергієвих речей на смітник.
— Ці жінки так голосно сміялися та лаялись, що я мав намір вийти і зробити їм зауваження. У мене маленька дитина, а вони мат за матом, — каже сусід Ярослав Петришин, який мешкає навпроти квартири Сагатого.
Сусіди подейкують, що Папайло продає квартиру.
За фактом самогубства прокуратура Сихівського району відмовила у порушенні кримінальної справи.
— Чоловік сам зістрибнув із балкона, — твердить помічник прокурора Сихівського району Олександра Грабар. — На нього ніхто не чинив тиску. Державні виконавці просто виконували свою роботу.
8 
35413
Коментарі
1