П"ять годин із ковпачком у легені прожив Василь Хомич

 

Василь Хомич, 12 років, із села Шайноги Радехівського району Львівщини дивився по телевізору гумористичну програму "Криве дзеркало" та робив уроки. Після чергового жарту ведучого розсміявся й почав задихатися. Василь проковтнув ковпачок від ручки.

Розмовляємо із хлопцем та його матір"ю Надією Хомич, 35 років, у сільському магазині "Продукти". Жінка працює тут продавцем. Покупців саме немає.

— Я не міг дихати, кашляв, — згадує Василь. — Старший на два роки брат Олег підбіг і вдарив по спині, натиснув на живіт.

Згодом лікарі сказали, що Олег врятував Василя від миттєвої смерті. Хлопець одразу відчув полегшення. Однак матір не полишало тривожне відчуття.

— Двічі телефонувала в районну лікарню. Перший раз заспокоювали. Сказали: якби ковпачок потрапив у легені — дитина уже померла б, — розповідає Надія Хомич. — За другим разом на мене накричали. Сказали: якщо маєте бажання, привозьте хлопця самі. "Швидкої" не дамо.

На очі в жінки навертаються сльози. Василь сидить поруч і заспокоює матір. Та рукою пригладжує русяве волосся сина.

— На прохання Надії я одразу погодився завезти дитину в Радехівську райлікарню, — каже односелець Андрій Федина, 29 років. — Усю дорогу до райцентру Василь мовчав.

Сказали: якби ковпачок потрапив у легені — дитина уже померла б

Рентгенівське обстеження не показало жодних відхилень. Та лікарі зметикували, що апарат не бачить пластмасового предмета.

— Далі медики прослухали легені — почули хрип, — розповідає батько дитини 35-річний Володимир Хомич. Він будівельник. — Але повірити, що ковпачок досі в легенях, а хлопець живий-здоровий, не могли.

Зателефонували до Львівської дитячої лікарні N8. Там заборонили транспортувати хворого. Сказали, що негайно виїжджають до Радехова. Щоправда, запитали, чи зможуть батьки повернути гроші за дорогу.

Львівські лікарі послухали хлопця. Сказали, що ковпачок у легені.

Василя трусило, як у пропасниці. Його почали готувати до операції.

— У лівій легені припинилася вентиляція. Працювала лише права, — згадує Михайло Лопатчак, медик Львівської дитячої лікарні N8. — Ковпачок був великий і щільний. Важко було дістати його.

— Операція тривала близько години. Це був найважчий період у моєму житті, — каже Надія Хомич. — Я весь час провела у молитві. Коли з операційної вийшов лікар Лопатчак, побачила в його руках ковпачок від ручки — і розплакалася.

— У легені ковпачок потрапив у таке місце, що хлопцеві не заважав, але свою чорну роботу робив, — продовжує Михайло Лопатчак. — До ранку розпочалися б незворотні процеси. Василь не вижив би. Добре, що матері серце підказало не чекати, а терміново їхати до лікарні. Це його врятувало.

— Той ковпачок лікар забрав собі. Він колекціонує предмети, які ковтають діти. У нього є копійки, намистинки, а тепер ще й ковпачок, — каже хлопець.

Сім"я Хомичів живе у власному будинку. До школи Василь ходить у сусіднє село Вузлове. Навчається добре, грає за шкільну команду з футболу.

×