Голубник 55-річного військового пенсіонера Петра Пінчука розташований за 500 метрів від центрального майдану Луцька. Арка в будинку на вулиці Винниченка веде у подвір"я. Ліворуч від проїзду невеликий рожевий будинок, прикрашений квітами. Поряд обгороджений сіткою вольєр розміром десь три на три метри. У ньому літають голуби.
— У третьому класі, коли жив у селі Надчиці Млинівського району біля Рівного, почав збирати звичайних голубів, — розповідає Пінчук, відкриваючи ключем будинок. — Зробив для них дерев"яний домик на стовпах. Потім сусід дід Микита дав мені кількох породистих птахів. Доки служив в армії, закинув це заняття. А 1992-го отримав дозвіл міськради поставити голуб"ятню тут. Зараз маю 30 декоративних і 16 спортивних голубів: волзькі красногруді, ростовські білогруді, чорнопеги-турмани. Живу поруч, — киває на під"їзд найближчого будинку.
Лучанин каже, що прибутку з птахів не має, тримає їх для власного задоволення.
— Знаю тільки одного чоловіка з Росії, який казав, що піднявся на голубах. Розводив і продавав волзьких красногрудих.
Заходимо до вольєра. Пінчук насипає насіння. Птахи обступають його, клюють просто з рук, сідають на плечі, голову.
— На сезон іде біля тонни зерна. Кормів не купую, кукурудзу сам висаджую. У листопаді був на виставці у Воронежі, за 70 доларів придбав самку волзького красногрудого. Дорогою в поїзді вона здохла. А гроші — тю-тю, — скаржиться чоловік. — А нещодавно купив голуба, він виявився хворим. Через десять днів у мене 15 штук здохло. Ходив прибитий горем. Але це ще півбіди — дзвоню знайомому до Мелітополя, так він каже, у нього 500 штук скосило. Це він, виходить, на 25 тисяч доларів влетів.
Найчастіше птахи гинуть від сальмонельозу.
— Чув, що на пташиний грип голуби не хворіють, — веде далі. — Моїх машини часто давлять. Голуби ж їх не бояться. Уже вісім штук так пропало.
Останні півроку Пінчук здає голубів весільним парам за 50 грн.
— Дехто жартує: "Для чого мені голуби, я курей маю?". Коли наречені випускають їх, вони відразу летять додому, як бомбардувальники. Люди аж пригинатися мусять. Знайомий зі Львова дав пару білих бойних, "бакинці" називаються. Так вони, коли злітають, то у повітрі хлопають і перевертаються. Дав одній парі на весілля, так вони хвилин десять по тій площі кружляли. Там поляків багато було, дивувалися, що це спеціально голуби обучені, — усміхається Пінчук. — Вони так покрутяться, піднімуться вгору — а звідти все місто видно, як на долоні. І прямо до домівки.
6 
35413
Коментарі