Олександр Сталенний зберігає в квартирі скам"янілих істот

 

Оселю 36-річного тернопільського художника Олександра Сталенного друзі називають палеонтологічним музеєм. За 27 років чоловік зібрав близько 280 видів закам"янілих решток живих істот.

У шафах у квартирі Сталенного 124 експонати колекції.

— Мама спочатку була проти, — каже Олександр. — Але ми поділились: в одній антресолі — її посуд, в іншій — мої знахідки.

Експонати у шафі стоять за ерами: нижня полиця — палеозой, середня — мезозой, верхня — кайнозой.

Палеонтологією Олександр захопився в сім років, коли до рук потрапила палеонтологічна енциклопедія. Перший експонат знайшов у 10 років.

— У піщаному кар"єрі за цвинтарем перебирав камінці й натрапив на скам"янілі рештки краба. Зараз такі в інтернеті продають по 20–30 доларів.

Одними з найцінніших експонатів Сталенний вважає їжаків — схожих на приплюснутих камінних гарбузиків брудно-білого кольору. Зверху на кожному є знак від чотирипелюсткової квітки. Олександр зауважує, що це не відбиток — саме такий вигляд мали колись їжаки.

— Їздив за ними в Бережани, у кар"єр, — каже Сталенний. — Перші знахідки здавав до музею — сподівався, що хоч на морозиво матиму. Але там тільки подякували. Музеї у Львові, Києві та Одесі мають багаті колекції. А от Кам"янець-Подільський, Тернопільський, Хмельницький і Кримський я "взуваю" по експонатах.

На нижній полиці у шафі — чорні жуки.

— Це трилобіти, їх вважають найдавнішими істотами на Землі, вони жили 450 мільйонів років тому, — каже колекціонер. — В Інтернеті продають по 200–300 доларів за штуку. Але я не продаю знахідок. Нікому не віддав би рибину, яку знайшов минулого літа поблизу Джуринського водоспаду. Вона на спині має шип, а таких риб зазвичай знаходять без шипа. Також не віддав би ікло мамонта й зуб акули мегалодона.

Сталенний відкриває один із чорних ящиків, виймає пластикову банку й висипає на руку мініатюрні коричневі частинки, схожі на насінини кавуна.

— Це чиїсь зуби. Ніде в книгах не знайшов їхнього опису, тому не знаю, чиї вони. А те, що це — зуби, видно відразу, бо ж тут ще збереглась емаль, — пояснює. — Ще одна унікальна річ — головоногі молюски амоніти. Всюди написано, що на Тернопіллі їх знайти нереально. Кажуть, що вони не виходили на поверхню. Та в мене їх десятки. І знайшов я їх саме в нас. Ще цікаві — белемніти. Це предки крабів. У них панцир був усередині шкіри.

Інших палеонтологів-колекціонерів у Тернополі Олександр не знає. Каже, що хотів би познайомитись, якщо вони є.

— Ходив лише до професора Йосипа Свинка в педуніверситет. Там він організував невеликий музей.

Олексанжр не одружений.

×