По великих церковних святах 15-річний Тарас Гордійчук з міста Дубно Рівненської області не ходить до школи. Він — дзвонар одного з найстаріших у місті храмів, Святого Іллі, що належить до Української православної церкви Київського патріархату.
Тарас виходить на дзвіницю одягнутий у стихар — сорочку до п"ят із довгими рукавами. Узимку на плечі накидає куртку. Ухопив мотузку і поволі розгойдує язик найбільшого дзвона.
— Це благовіст, — киває головою на дзвін. — Із 1902 року. Колись на церкві не було громовідводу, блискавиця влучила — і він тріснув.
Хлопець замовкає — лічить удари. Сім разів б"є благовіст, потім — середній дзвін, після нього — найменший.
— У перший тиждень Великого Посту взагалі можна не дзвонити, — розповідає Тарас, спершись до цегляної стіни дзвіниці. — Лише в неділю повільніше вибиваю тридзвін. Є ще менший благовіст. На кафедральних соборах і монастирях є Червоний дзвін — у нього дзвонять на великі свята та коли владика приїжджає.
Гордійчук ураз опускає очі, перехиляється через решітку загородження. Внизу біля церковних дверей зупиняються люди, похапцем хрестяться.
— Мені старші розповідали, що коли великий дзвін дзвонить — це Бог до людей промовляє, скликає їх до молитви. А коли тридзвін — благовістить, що Ісус воскрес, — розповідає хлопець.
На дзвіниці зимно. Тарас хукає на руки, з рота йде пара.
— Зійдемо до церкви, — пропонує.
По дорозі цікавлюся, хто навчив дзвонити.
— Я ще змалечку до церкви ходив. Був прислужником. Потім один зі старших хлопців пішов учитися. От він мене і вирішив навчити. Отець Ігор також дуже допомагав. Давав спеціальні диски із записами дзвонів. Я цілими вечорами слухав, доки зрозумів — що й до чого, — розповідає.
Тарас зізнається, що мріє після школи вступити до духовної семінарії.
— Хочу бути священиком. Стараюсь заповіді всі виконувати, правду завжди казати, — говорить, відчиняючи двері дзвіниці. — Дуже хочу проповіді перед людьми виголошувати. Мені то дуже подобається, коли священик виходить на середину храму та навчає людей за Святим Письмом, — зупиняється. — Зараз багато алкоголіків, наркоманів, і цих людей треба якось навернути на правильний шлях. А обманювати не варто. Все одно брехня потім розкривається.
Навчається Тарас в Дубенській школі N3. Має меншого брата Миколу, який також прислужує в церкві. Батько Микола займається кредитуванням, мати Любов — лікар за фахом. Родина релігійна. Усі щонеділі ходять до церкви.
7 
35413
Коментарі