Протягом десяти днів у підсобному господарстві Львівського інтернату для престарілих людей загинули четверо телят та троє свиней. Працівники ферми знаходили тварин зранку зі слідами від укусів на шиї та в задній частині, де найбільше сплетіння судин. Крові навколо туш майже не було.

— Усі випадки сталися вночі, — каже директор інтернату Михайло Сенькевич, 59 років. — На свиней і худобу нападали в тих місцях, де немає освітлення. Я 30 років на посаді, а такого ще не чув і не бачив.

Інтернат для престарілих знаходиться на околиці Львова. Одразу за корпусами господарства починається ліс. Кілька ялинок ростуть біля входу до ферми. Уночі тут ніхто не сторожує, крім кількох собак, що прибилися.

— Один із наших працівників розповідав, що пізно покидав інтернат і чув, як пси кинулися у сторону ферми, але близько не підходили, гавкали здалеку, — додає Сенькевич. — Ми вже різні версії розглядали. Якби тхір, то б собаки не боялися, вуж може жити на фермі, але він хіба здатен висмоктати молоко в корови. Може, рись із потомством. Бо ця тварина мусить бути прудкою, щоб швидко втекти, і швидше за все стрибає по деревах.

На фермі тримають понад сотню свиней та телят. Аби вберегти решту тварин, залатали дірки в стінах та залишають увімкнене світло на ніч. Протягом останнього тижня жертв немає.

— Сказу в слідах від укусів ми не виявили, частина туш була обезкровлена, на деяких, окрім укусів, залишилися сліди у вигляді порізів, — розповідає головний ветеринарний лікар Львова Володимир Горчин, 49 років. — Усі туші відправили на утилізацію на Жовківський ветсанзавод.

Проте мешканці гуртожитку на території інтернату продовжують хвилюватися за безпеку своїх дітей. Тут проживають 19 сімей. 11 дітей щодня гуляють біля будинку.

— До нас одразу дійшов слух, що на фермі діється щось незрозуміле, — говорить Володимир Іванів, 37 років. — Сусіди навіть чули однієї ночі шум звідтіля, тварини верещали та метушилися, але побоялися зайти. Найбільше ми переживаємо за дітей, які гуляють на подвір"ї. Я вже телефонував до гицлів, але ті кажуть, що мають право відловлювати лише котів та собак.

Хто пробирався на ферму, не знають ні ветеринарні лікарі, ні мисливці.

— На порося чи теля, навіть коли вони мають два десятки кілограми, ні тхір, ні куниця, ні лисиця не накинуться, — каже Роман Угляр, 60 років, голова Львівської обласної організації товариства мисливців і рибалок. — Я вже не кажу про кажана, який трохи більший від горобця. Рисі в нас немає, вона в горах живе, та й вона б розірвала жертву. От якби це було в серпні, я б міг подумати, що тут вовки господарюють. У цю пору вовчиця вчить полювати вовченят. Вони залітають у кошару й кидаються на худобу. Найбільш вірогідно, що це здичавілі собаки. Вони можуть подушити поросят, телят. А те, що навколо туш не було крові, легко пояснити. Собака впивається в шию та душить тварину, ще й слухає, доки не припиниться серцебиття. А як серце зупинилося, кров не литиметься з рани. Здичавілих собак і дворняжки можуть боятися.

×