"Це неправда, що на початку зими, коли так сніжило, комунальні служби погано спрацювали. Хлопці цілу ніч не спали, посипали та розчищали вулиці, витискали все що можна із себе. Ну але якщо машина з 1969 року, то якої від неї роботи хотіти?" — говорить 50-річний Теодор Олексин, директор комунального шляхоремонтного підприємства Личаківського району Львова.
У вівторок по обіді з ним та головним механіком 33-річним Любомиром Бервецьким ідемо на територію підприємства на вул. Пасіки Галицькі, 7. Керівник показує весь арсенал снігорозчищувальної техніки. Раніше дороги міста обслуговувало одне комунальне автотранспортне підприємство. Цього року 64 одиниці техніки розподілили між шістьма районами. Личаківському виділили 14 снігоприбиральних машин. За ніч вони мають розчистити 118 км.
— Найбільша наша гордість — два МАЗи: піскорозкидувач та "підмітальна машина", — каже Олексин. — Обидві 2003 року випуску, найновіші в нас.
— Ага, це єдині машини, які можуть виїхати на зміну і відпрацювати без поломок, — додає головний механік. Підводить до старих ЗІЛів, б'є машину по колесу. З відстійника сиплеться пісок. — І ці машини, і грейдери, і трактори — всі від мене старші. Машини на такій роботі мають не довше 10 років працювати. А наші досі пашуть. Їдеш, а по дорозі все скрипить і відвалюється.
У гаражі комунальники підтримують плюсову температуру. Щоби пісок не замерзав, а техніка була прогріта й могла в разі виклику одразу виїхати на роботу.
— Наші чергові диспетчери й майстри приймають рішення, які машини випускати, відповідно до погоди. Крім того, одержуємо сигнали від ДАІ, "Електротранса" та міськради. Працюємо цілодобово, — розповідає Теодор Іванович. — Проблем з фінансуванням не маємо, тому в машинах завжди є пальне, а люди вчасно отримують зарплату.
У двір на оранжевому піскорозсипачі заїжджає 29-річний Володимир Бойко. Він відпрацював свою зміну. Перед тим, як загнати машину до теплого приміщення, оглядає її.
— Зарплату маю хорошу — від 3 тисяч до 3200 гривень. Плюс премії є. За чергування — 30 відсотків ставки отримуємо. Правда, треба вночі вставати. З третьої години дороги чистимо, доки всі люди сплять, — обмітає віником пісок із машини. — Найбільше клопоту таксисти завдають. Шикуються під тротуарами, і як туди проїдеш з щіткою? Стараєшся, аби не зачепити, бо потім відшкодовувати прийдеться.
— У районі Шевченківського гаю багато вуличок угору ведуть. Бруківкою вимощені, слизькі дуже. Щоб виїхати на них, шофери мусять рухатися задом вперед, аби перше піском посипати. Бо ж відстійники із сумішшю в машин ззаду. А вулички вузькі такі, закручені. Попробуй там втиснутися. Якщо техніка поміж бордюрами не влазить — хлопці відрами працюють, уручну. Бо роботу здати мусять. Шоферам узагалі пам'ятник ставити треба. За таких екстремальних умов відмінно роботу виконують, — хвалить своїх директор. — Було б добре, якби місто придбало нам компактну і всюдипрохідну машину. Ще б знадобився новий грейдер, чотири піскорозсипачі та дві підмітальні машини з навісним плужно-щітковим обладнанням. Тоді проблем у районі не було б.
8 
35413
Коментарі