четвер, 07 жовтня 2010 18:02

Начальство прийшло до престарілих через шість років

У п'ятницю по обіді 80 підопічних Здолбунівського інтернату для престарілих збираються в актовій залі. Чекають на губернатора 49-річного Василя Берташа. - Уже шість років ніякого начальства тут не бачили. Діти відказуються, кому ми ще треба? - шепоче сусідці Юлія Новосад, 85 років.

Василь Берташ виходить на сцену. Вітає пенсіонерів з Днем людей похилого віку. Обіцяє, що обласна влада дбатиме про них, і йде оглядати заклад. Люди розходяться по кімнатах. У кожній одне-два ліжка. Губернатор запитує 86-річну Антоніну Назарову, чи добре годують.

- Не жалуюся, - відказує. - На обід їли борщ. А ще дають друге, ковбасу, сік і пряники. А на ранок і вечір - молочне, кашу гречану або ще щось.

- У нас на скотному дворі 100 свиней, 33 корови. Ми повністю забезпечуємо себе молоком, на 80 відсотків м'ясом, - говорить 58-річний Олег Висоцький, головний лікар. - Маємо городи, овочеву базу, печемо свій хліб. Персоналу є 117 людей, але пенсіонери за бажанням теж допомагають - хто за квітами доглядає, хто ворота стереже. У мене навіть заступника немає. Замість нього взяв ще одну медсестру, бо вона потрібніша.

Інтернат відкрили 1944-го. Тепер у трьох корпусах живуть 200 одиноких пенсіонерів та інвалідів першої-другої груп. 30 місць - вільні. На руки підопічні  отримують 25% пенсії. Решта залишається на рахунках державного казначейства. Річне фінансування закладу - 4,5 млн грн.

- Цього вистачає на ліки, чотириразове харчування, послуги лікаря, перукаря, пральні, швейної майстерні. Але на ремонти - малувато, - додає головний лікар.

Просить у губернатора 200?"300 тис. грн на капітальний ремонт двоповерхового корпусу. Хоче переселити туди молодих інвалідів. Василь Берташ обіцяє прислати комісію, яка обстежить будівлю і складе кошторис.

 

Заробітчани оплачують утримання батьків

 

До геріатричних пансіонатів приймають людей похилого віку та повнолітніх інвалідів першої і другої груп, в яких немає працездатних родичів. Скерування видає обласне управління праці та соціального захисту населення. Пакет документів готують соціальний працівник та органи місцевого самоврядування - міська або сільська рада. Там можна дізнатися їхній перелік.

- До нас часто просяться пенсіонери, в яких є діти. Кажуть: "Не можемо жити разом". Але ми відмовляємо їм, переконуємо, що з дітьми краще. У нас і так місця обмежені, - розповідає 53-річна Лоріна Дерев'янко, директор Івано-Франківського геріатричного пансіонату. Цей заклад називають найкращим у Західній Україні. Особливий тим, що пенсіонери самі встановлюють свій розпорядок дня. Читають, гуляють, приймають терапевтичні процедури, коли хочуть. - Маємо зараз проблему з ремонтом кількох спальних кімнат. Там просто неможливо жити, а грошей облрада не виділяє. Тому приймаємо тих, кому справді нікуди дітися.

Пенсіонери, які мають працездатних дітей, можуть оселитися у Петриківському обласному будинку для престарілих під Тернополем. Це єдиний у регіоні заклад, де є платне відділення. Місяць перебування в ньому коштує 1700 грн. Здебільшого туди потрапляють батьки заробітчан.

Зараз ви читаєте новину «Начальство прийшло до престарілих через шість років». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі