"Ми й гадки не мали, що будемо золоте весілля святкувати. У неділю, як завжди, чекали в гості дітей. Я обід приготувала, накрила стіл. А вони кажуть: "Збирайтеся, поїдемо в ресторан". Ми з чоловіком навіть обурилися спочатку — навіщо? Ми ж усе приготували! Ледве нас умовили", — розповідає львів"янка Ірина Чайківська.
50 років тому 19 червня Ірина, 72 роки, та 78-річний Роман Чайківські одружилися. Минулої неділі у дворі палацу Потоцьких, який за радянських часів був РАГСом, їхні діти й онуки влаштували святкування золотого весілля. У Чайківських дві доньки, по троє внуків та правнуків.
Водій таксі, що віз подружжя начебто в ресторан, раптом зупинився перед воротами палацу Потоцького. У дворі Ірина Миколаївна й Роман Іванович побачили дітей із великими букетами троянд і ромашок. Музиканти на скрипках і контрабасі грали вальс Мендельсона.
— Ми не розуміли, що діється, — усміхається Роман Чайківський. — Раптом дружина нашого внука Романа Софія урочистим тоном вітає нас із золотим весіллям і вручає свідоцтво про 50 років подружнього життя.
Від несподіванки Ірина Миколаївна заплакала. Доньки — 49-річна Ірина та 47-річна Дзвенислава розстелили вишиваного рушника.
— Хто перший на рушничок щастя стане, буде в сім"ї керувати, — жартує зять Павло Качур.
За 50 років подружнього життя Чайківські так і не визначили, хто з них — голова сім"ї.
— Усе вирішуємо разом, — каже пані Ірина. — Жодного випадку не було, щоб ми не дійшли спільної згоди.
Зять налив у бокали шампанське. Наказав батькам випити до дна й розбити фужери на щастя. Весільну церемонію продовжили за святковим обідом у "Ресторані на Валовій".
— Діти подарували нам футляри для окулярів. Для таких молодят, як ми, — це найкращий подарунок, — сміється Ірина Миколаївна.
Ірина Чайківська за фахом — економіст. До пенсії працювала начальником планового відділу Львівської шкіргалантерейної фабрики. Її чоловік, інженер-технолог, влаштувався на виробниче об"єднання "Світанок" робітником. Згодом став головним інженером, а потім — генеральним директором. Обіймав цю посаду 15 років — до пенсії.
Познайомилися Чайківські в Києві на курсах підвищення кваліфікації.
— Курси тривали три місяці, — розказує Ірина Миколаївна. — Спочатку ми просто товаришували, навіть разом ходили на пошту отримувати листи від моїх залицяльників. А потім зрозуміли, що наша зустріч — доля. Коли поверталися до Львова, то вже знали, що одружимося.
Весілля Чайківські не святкували — розписалися у присутності свідків, а за кілька днів таємно повінчалися.
2 
35413
Коментарі