Карета бережанської швидкої допомоги 3 лютого привезла 30-річну вагітну до козівської райлікарні Тернопільської області. Документів жінка не мала. Пологи прийняв молодий лікар Андрій Куценко. Через день породілля втекла з лікарні. Коли  залишала дівчинку, та захлиналася від плачу.

Породілля сказала лікарям, що їхала з Тернополя до родичів на Івано-Франківщину.

— Ми не могли не прийняти її, — розповідає завідувачка акушерським гінекологічним відділенням Лариса Стефанів, 35 років. — Якщо жінка в пологах, лікарі зобов"язані надати медичну допомогу. Бувало, привозять її з автобуса, а потім родичі приносять документи. В лікарні породіллю обстежили, визначили групу крові. Відхилень не виявили. Розповідала, що ці пологи — другі. Народила о третій годині ранку. Дівчинка здорова, 3,5 кілограма, 51 сантиметр. Ранній післяродовий період минув без ускладнень.

Жінку перевели до післяпологової палати разом із дитиною. Близько 10 ранку санітарки почули, як немовля заплакало.

— Прийшли, а в палаті породіллі немає, — розповідає Лариса Стефанів. — Думали, може, мама вийшла в туалет — не дочекалися. Шукали її всюди. А потім глянули — вхідні двері відчинені, і сумка біля ліжка порожня. Ми викликали чергового з міліції. Коли санітарки почали міняти постіль, з-під простирадла вилетіла записка: "Я, Мельник І. М., залишаю свою дитину у роддомі м. Козова. Відвезіть її, будь ласка, в дитячий будинок "Малютка". Мене не шукайте, всі дані вигадані. 4.02. 2007 р." За адресою, яку вказала жінка, вона справді не проживала. Як поїхала, ми не знаємо. Напевно, викликала машину по мобільному.

За десять років такий випадок стався вперше

Новонароджену зареєстрували як Мельник Уляна Петрівна. Хтось у лікарні подивився на настінний календар і сказав, що дитина народилася в день Ульяни.

— До ранку мати прикладала дівчинку до грудей, годувала, — розповідає Лариса Стефанів. — Мами-зозулі переважно не хочуть годувати, відразу відвертаються. Кажуть, що не мають молока. За десять років, відколи я тут працюю, такий випадок стався вперше. Звісно, були відмови, але все документально. Матір називала своє ім"я, писала заяву.

Щомісяця в пологовому відділенні козівської райлікарні народжується до 30 дітей, переважно хлопчики. Привозять сюди і циганок — поблизу селища таборують роми. Та лікарі припускають, що породілля-утікачка з місцевих — бо немає характерного акценту.

Нині за Уляною доглядає дитяча медсестра пологового відділення Марія Кадобна, 50 років, — одна з найстарших працівників пологового відділення. Саме їй довірили вибирати ім"я немовляті. Жінка каже, що дівчинка уважно роздивляється обличчя людей, впізнає своїх. Вона здорова, вродлива, набрала вагу.

Дитину охрестив отець Михайло Забанджала. Він приходив до лікарні. За хрещених пішли дитяча сестра Галина Іванівна Полуботок і лікар-гінеколог Павло Сергійович Копань.

Довідавшись про покинуту дитину, козівчани почали приносити одяг, хоча дівчинка в лікарні всім забезпечена. Пелюшками та сорочечками поділилися породіллі. Знайшлися охочі вдочерити дівчинку. Проте зараз це неможливо, бо мати  не написала відмовної заяви і відповідно до закону може забрати дитину протягом місяця.

— Улянка дуже любить купатися, — розповідає Марія Кадобна. — Налила в ванночку води. Дивлюся, а вона плюскається з задоволенням. Долила ще теплої водички. Кажуть, у воді дитина швидше росте.  

Згодом її відвезуть до Тернопільського дитячого будинку "Малятко".

У "Малятку" чекають на Уляну

2006 року в пологових відділеннях Тернопільської області народилося 11563 немовлят.
— Це на 588 дітей більше, ніж 2005-го, — каже Володимир Волошин, 47 років, головний спеціаліст, акушер-гінеколог управління охорони здоров"я облдержадміністрації. — Від скількох дітей відмовляються матері, ми не знаємо. Але це поодинокі випадки.
У Тернопільському обласному будинку дитини живуть 62 вихованці віком від місяця до п"яти років. Від двадцятьох малюків батьки відмовилися.
— Ми знаємо, що до нас переведуть Уляну Мельник, — каже 52-річна Майя Члек, заступник головного лікаря будинку з лікувальної роботи. — Документів на неї ще не маємо. Ми вчимо дітей говорити, рухатися, малювати. У нас все, як у дитячому садочку.

×