"Ресторанний бізнес у Львові мені нагадує дистрофіка — величезна голова на тоненьких ніжках. Усе через проблеми із постачанням якісних продуктів", — каже депутат міської ради від БЮТу Вардкес Арзуманян, 47 років. Він має ресторани "Тарон" і "Кентавр". Три роки тому ініціював створення Гільдії рестораторів Львова.

Зустрічаємося в кондитерській "Кентавр" на пл. Ринок неподалік Ратуші. Власник сидить на червоному шкіряному дивані за невисоким столом. Офіціантка в українському костюмі приносить каву.

— У Львові немає достатньо постачальників якісних продуктів. Через це в нас обмежений асортимент сирів, м"яса, риби. Майже нереально відкрити якісний рибний ресторан. Київ і Одеса таких проблем не мають. А Львів конкурує в галузі туризму саме з ними.

Друга проблема — кадри. Я запропонував співпрацю керівникам навчальних закладів. Вони постачають мені потрібних працівників, за це плачу їм місячну зарплату цього працівника. Якщо людина мені не підходить, пропонують іншу. Це стимулює навчальні заклади краще готувати фахівців.

Отримавши працівника, ресторатор продовжує вкладати в нього гроші. Йдеться про вивчення іноземних мов. У середньому тренінги обходяться нам у 30–40 тисяч гривень на рік.

Чи важко у Львові займатися ресторанним бізнесом?

— Система отримання дозволів забюрократизована. Ресторатор мусить утримувати цілу армію людей, які намагаються вгодити чиновникам. Відкриття нового ресторану — узагалі стихійне лихо. Зараз збираюся відкривати новий ресторан у приміщенні, в якому більш як 200 років тому був банк. У мене вісім осіб займаються всілякими погодженнями від ранку до ночі.

Що треба зробити, аби Львів став справді туристичним центром?

— Найперше — збудувати сучасний міжнародний аеропорт. Розвинути готельну галузь. На сьогодні місто потребує якісних тризіркових готелів. Але треба робити все, аби до нас приїжджали і відвідувачі п"ятизіркових. Якщо туристу не буде де зупинитися, ми його безповоротно втратимо. Щоб заманити українців із центральних і східних областей, треба побудувати хороший автобан між Києвом і Львовом.

До приїзду Папи до Львова багато рестораторів запаслися продуктами на місяць-півтора, оскільки очікували паломників. Але паломники — це канапки і вода. А Євро-2012 — це пиво і чіпси

Місто мусить мати муніципальне таксі, служби прийому та розташування туристів, і навіть туристичну поліцію. Муніципальне таксі — це однакові машини, уніформа працівників і фіксовані ціни, незалежно від того, чи турист їде на вокзал, чи з вокзалу.

Чи вплине Євро-2012 на розвиток ресторанного бізнесу?

— Підготовка до чемпіонату — так. З"явиться чимало ресторанів при готелях і неподалік стадіону. Нарешті буде кваліфікований персонал, який володітиме іноземними мовами. Розвинеться інфраструктура міста, матимемо аеропорт. Але безпосередньо футбольні матчі ніяк не вплинуть на ресторанний бізнес. До приїзду Папи до Львова багато рестораторів запаслися продуктами на місяць-півтора, оскільки очікували паломників. Але паломники — це канапки і вода. А Євро-2012 — це пиво і чіпси.

Ви є депутатом міської ради. Що зробили для Львова?

— Уже багато років у центрі міста стоїть напівзруйнований комплекс Вірменського собору. Я взяв його під свою опіку. Сьогодні майже повністю відновили розписи польського художника Яна Розена, закінчили реставрацію дзвіниці та огорожі з боку Вірменської вулиці, розпочнемо реставрацію ландшафту двора. Аби не стерлися надписи на плитах, їх помістимо під спеціальне скло. Поляки планують почати реставрацію Голгофи — унікальної дерев"яної скульптурної групи на подвір"ї собору.

Кажуть, у вашому ресторані "Тарон" не раз обідала Юлія Тимошенко. Хто ще з віп-персон заходив?

— Відвідування ресторану деякими віп-персонами — стихійне лихо. Навіть якщо цей віп тільки пройде повз заклад, у ньому перевіряють усе. Питають, чи є сертифікат якості на сіль, — сміється. — У "Тарон" приходило багато політиків. Була Раїса Богатирьова. Якось мав приїхати Янукович, але в нього раптово змінилися плани. Юлія Володимирівна востаннє була кілька років тому. Вона єдина віп-особа, яка не завдає клопотів. Любить легку їжу. Їсть мало, невибаглива. Ніколи не бачив, щоби пила алкоголь. Любить солодке, але постійно себе обмежує.

Ви входите у БЮТ. Як сприйняли поразку прем"єрки на виборах?

— Неправильно називати цю ситуацію поразкою. За Тимошенко проголосували 12 мільйонів українців. Вважаю, що вона не програла, а лише зробила крок назад, після якого підуть два кроки вперед. Я сприйняв цю подію як трохи відкладене в часі її президентство.

До 1993 року ви жили в Єревані. Чому переїхали до Львова?

— У Вірменії працював у Газпромі. 28-річним очолив один із його підрозділів. Мав зарплату міністра — 800 рублів. У Львові жила мамина родина. Захотів тут відзначити день народження доньки. Їй тоді виповнився рік. Коли приїхав, помітив, що львів"яни люблять своє місто та державу. Подумав: люди, які вміють так щиро любити, не можуть бути поганими. Ще українці вірять у Бога. Нічого не бояться в житті, турбуються про те, що буде після них. В один момент вирішив залишитися. Тут розпочав бізнес. На початку брав кредит, частину грошей наскладав у Вірменії. Для відкриття першого закладу мені вистачило 15 тисяч доларів.

Якою мовою спілкуєтеся вдома?

— Якщо щось хочемо приховати від дітей, тоді вірменською. Це мова, якої, на жаль, діти вже не знають. А між собою — російською.

Розкажіть про свою родину.

— Із дружиною Ларисою разом уже 24 роки. Жінка займається дітьми: Еліною та Давидом. Син ходить до школи, донька навчається на першому курсі Львівської комерційної академії. Коли заявила, що хоче бути ресторатором, я її довго відмовляв. Просив, аби подумала, чи хоче для себе такого життя: приходити додому о першій ночі, працювати без вихідних.

Живемо в особняку в районі Шевченківського гаю. Біля будинку — невеличка земельна ділянка.

×