Минулого тижня дирекції львівського Личаківського цвинтаря приватна особа передала мармурову голову ангела з гробівця родини Ліпських. Тридцять років вона перебувала у київського колекціонера, який побажав залишитися невідомим. На місці збитої голови кілька років тому студенти Академії мистецтв установили копію.
Нині близько 250 надмогильних пам"ятників музею-заповідника "Личаківський цвинтар" потребують негайної реставрації. Щороку майстри відновлюють півтора десятка скульптур. Найчастіше пам"ятники нищать старі дерева, які падають. Рідше до цього докладаються люди.
— Пік руйнування пам"ятників припав на вісімдесяті роки минулого століття, — розповідає директор музею-заповідника "Личаківський цвинтар" Ігор Гавришкевич, 51 рік. — Тоді знищували могили священиків. Ще раніше — хрести на похованнях польських вояків і українських січових стрільців.
Реставратор музею-заповідника "Личаківський цвинтар" Андрій Гузій іде до могили 1868 року. Тут похований трирічний Йозеф Піха. На надгробкові — скульптури дитини й ангела. Їх реставратори відновили торік.
— Від фігур залишилися лише торси. За кольором можна зрозуміти, які частини збереглися, а які відновлювали. Голови нові. Ця рука нова. Ця нога — стара, а ця — нова. І крило нове. Відновлювали за старими фотознімками. Ну й здогади, звісно.
Знаходиш якусь частину і мусиш ходити з нею цвинтарем
Якщо одне крило ангела збереглося, то логічно, що друге було розміщене симетрично.
— Часто буває, що знаходиш якусь частину і мусиш ходити з нею цвинтарем, підбирати, де б вона могла бути. Ось ця скульптура не на своєму місці, — підходить до поховання, на якому стоїть фігура Божої Матері з білого мармуру. — Не пасує сюди абсолютно. Просто як років двадцять тому поставили її сюди, так і стоїть. Бачите, Богоматір похилилася на правий бік. Отже, вона спиралася на надгробок.
Над пам"ятником українському студентові Адамові Коцка — борцеві за український університет у Львові, вбитому 1910 року польським шовіністом — схилилася бронзова скульптура жінки, яка плаче. Гузій каже, що цю фігуру викрали 1954-го.
— Знайшли її на початку 1990-х на цвинтарі у Ризі. Стояла на могилі письменниці Лілії Мартінсон. Розпізнали за печаткою берлінської фірми-виробника.
Пам"ятники заповідника реставрують з ініціативи його працівників. Ніхто з нащадків похованих не звертався з проханням відновити знищені скульптури.
До 1991 року цвинтар був комунальним
Личаківський цвинтар заснували 1786-го, коли австрійська влада заборонила ховати людей на старих цвинтарях у центрі міста. Серед найвідоміших українців, які тут поховані, — письменник Іван Франко, оперна співачка Соломія Крушельницька. На Личакові також знайшли спочинок польські, австрійські, вірменські, російські визначні діячі. Вважається, що на цвинтарі загалом поховано 400 тис. людей. У 1975 році цвинтар закрили. За радянських часів він перебував у комунальній власності.
Личаківський цвинтар з 1991 року оголосили заповідником.
3 
35413
Коментарі